LITMIR.BIZ

Скачать книгу

скривився від самої думки про ту записку. Без «любий» перед його іменем. Без «люблю тебе» наприкінці. Вона не вірила в пустопорожні слова. Вміст холодильника – ось що мало вагу. Поки він відсиплявся після переїзду через усю Америку, вона сходила до магазину й закупилася всім-всім, що йому подобалося. Її пам’ять була настільки бездоганною, що йому стало лячно. Консервована шинка «Дейзі». Два фунти справжнього масла – як вона могла дозволити собі таке за мізерних заробітків? Дві упаковки кока-коли, по шість бляшанок у кожній. Сосиски «Делі». Сирий ростбіф, що вже маринувався в секретному соусі Еліс, рецепт якого вона відмовлялася відкривати навіть власному синові. У морозилці стояв галон морозива «Персикове диво» від «Баскін-Роббінз». А ще чизкейк «Сара Лі». Той, що прикрашений полуницями.

      Він одразу ж пішов до ванної, та не стільки щоб відлити, скільки щоб зазирнути до шафки над умивальником. У склянці була новісінька зубна щітка «Пепсодент» – там само, де в дитинстві стояли всі його зубні щітки. На поличках шафки лежала упаковка одноразових бритв, балончик піни для гоління «Барбазол» і навіть пляшечка одеколону «Олд Спайс». Вишуканим його не назвеш, сказала б вона (Ларрі й справді чув її голос), та досить пахучий як на свої гроші.

      Він стояв і бездумно дивився на ці речі, а тоді взяв до рук непочатий тюбик зубної пасти. Без «любий», без «люблю тебе, мама». Лише нова щітка, нова паста, новий одеколон. «Іноді справжня любов і мовчазна, і сліпа», – думав Ларрі. Він заходився чистити зуби, розмірковуючи над цією думкою – може, у ній причаїлася пісня.

      До кімнати зайшла пані гігієністка. На ній була лише рожева нейлонова спідниця-нічнушка.

      – Привіт, Ларрі, – сказала вона.

      Дівчина була невисокою, привабливою (чимось нагадувала Сандру Ді[57]), а її молоді груди хвацько цілили в нього. Правду кажу, лейтенанте: у неї було дві гармати 38-го калібру та справжній пістоль. Ха-ха, дуже смішно. Він проїхав триста миль для того, щоб його вночі погризла Сандра Ді.

      – Привіт, – сказав Ларрі й підвівся.

      Він був голим, та його одяг валявся одразу біля ліжка. Ларрі почав одягатися.

      – Як хочеш, у мене є халат, можеш одягти. На сніданок у нас копчені оселедці з беконом.

      Оселедці з беконом? Його шлунок скрутився й зіщулився.

      – Ні, солоденька, маю бігти. Треба де з ким побачитися.

      – Гей! Ти не можеш просто так узяти й накивати п’ятами…

      – Я серйозно, важлива справа.

      – Ну, я тоже важлива!

      Вона почала розходитися. Від її писку в Ларрі розболілася голова. Знічев’я він подумав про те, як Фред Флінстоун на всеньке мультяшне горло верещав: «ВІ-І-ІЛМА-А-А!»

      – Крихітко, чую Бронкс у твоїй мові.

      – І що б це значило?

      Вона вперла руки в боки; з одного кулака, наче сталева квітка, стирчала жирна лопатка. Її груди принадно гойднулися, та Ларрі не повівся. Він став у штани, натягнув їх, застібнувся.

      – Так, я з Бронксу,

Скачать книгу