ТОП просматриваемых книг сайта:
Чорний дім. Стівен Кінг
Читать онлайн.Название Чорний дім
Год выпуска 2001
isbn 978-1-4516-9773-5, 978-617-12-2302-8, 978-617-12-2893-1, 978-617-12-2894-8
Автор произведения Стівен Кінг
Жанр Ужасы и Мистика
Издательство Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Дейл дивиться на свої пластівці, занурює ложку в кашу й відсуває тарілку рукою.
А листи. Він не може забути листи.
Дейл дивиться вниз, на свій портфель, що притулений до стільця, як вірний собака. Там лежить папка, яка притягує його, мов хворий ниючий зуб притягує язик. Можливо, він і може не брати справу до рук, принаймні доки він удома, де грає в м’яча із сином і кохається з дружиною, проте не брати до голови… це вже зовсім інша річ, як вони кажуть у таких випадках.
Альберт Фіш написав довгого жахливого відвертого листа матері Ґрейс Бадд, жертві, яка нарешті відправила старого канібала в останню подорож – на електричний стілець. («Який буде кайф від електрошоку!» – Фіш говорив це тюремникам. – «Це єдине, чого я ще не пробував!») Нинішній діяч написав схожі листи, один було адресовано Гелен Іркенхем, а інший – батькові Емі, жахливому (але щиро вбитому горем, на думку Дейла) Арманду Шнобелю Сент-Пір. Було б чудово, якби Дейл міг повірити, що ці листи були написані якимось баламутом, який ніяк не пов’язаний із убивствами, але обоє вони містили інформацію, приховану від преси, інформацію, яку, очевидно, лише вбивця міг знати.
Дейл нарешті підкоряється спокусі (це добре зрозумів би Генрі Лайден) і піднімає свій портфель. Він відкриває його, дістає товсту папку і кладе на те місце, на якому нещодавно стояла тарілка з пластівцями, портфель кладе знову біля стільця, розгортає папку (підписану СЕНТ-ПІР – ІРКЕНХЕМ, а не РИБАК). Він гортає останні шкільні фотографії, які призводять до глибокого суму. На них – двоє усміхнених, з рідкими зубами дітей. Висновок державного судмедексперта надто жахливий, щоб читати, а фотографії з місця злочину надто моторошні, щоб дивитися. (Ох, але ж він змушений переглядати їх знову і знову, змушений дивитися на закривавлені ланцюги, мухи, розплющені очі.) Тут також є різні витяги, найдовше інтерв’ю зі Спенсером Гоудалом, котрий знайшов хлопчика Іркенхема, і деякий час його вважали підозрюваним.
Далі йдуть ксерокопії трьох листів. Один був надісланий Джорджу і Гелен Іркенхемам (підписано лише Гелен, якщо це має значення). Другий – Арманду Шнобелю Сент-Пір (підписаний саме таким чином, із прізвиськом і т. д.). Третій був надісланий матері Ґрейс Бадд до Нью-Йорка вбивцею її дочки наприкінці весни 1928 року.
Дейл кладе їх усі три один біля одного.
Грейс сіла мені на коліна й поцілувала мене. Я зважився з’їсти її. – Це Фіш написав до місіс Бадд.
Емі сіла мені на коліна й обняла мене. Я зважився з’їсти її. – Написано Шнобелю Сент-Пір, то що ж тут дивного, що він погрожує спалити поліцейський відділок Френч Лендінґа дотла? Дейл не любить сучого сина, але має зауважити, що відчував би те ж саме, якби був на місці Шнобеля.
Я пішов нагору й зняв увесь одяг, бо знав, що якщо цього не зробити, то можу забруднити його кров’ю, – пише Фіш до Місіс Бадд.
Я обійшов курник ззаду й зняв увесь свій одяг, щоб не забруднитися