LITMIR.BIZ

Скачать книгу

ж. – Він часто запізнюється, а тоді перекриває це роботою до сьомої, восьмої або навіть до дев’ятої години вечора.

      Венделла Ґріна це не цікавило… принаймні не дуже, але дайте йому час. Говоріть про своїх канібалів!

      – Полий квіти перед тим, як піти, гаразд? Останнім часом так сухо.

      – Так, звичайно. – Дейл любить поливати Сарині квіти.

      Найкраще йому думається із садовим шлангом у руці.

      Нагорі пауза… але він не чує шаркання її капців назад до спальні. Він чекає. І нарешті:

      – У тебе все добре, любий?

      – Чудово, – докладаючи всіх зусиль, щоб його голос прозвучав задушевно.

      – Ти так вовтузився, перш ніж заснути.

      – Та все гаразд.

      – Знаєш, про що Дейв запитав мене минулого вечора, коли я мила йому голову?

      Дейл закочує очі, оскільки ненавидить ці розмови на далекій відстані. Сарі, здається, вони навпаки подобаються. Він підводиться і наливає собі ще одну чашку кави.

      – Ні, про що?

      – Він запитав: «Батько що, скоро втратить роботу?»

      Дейл завмер із чашкою в руках на півдорозі до рота.

      – І що ти сказала?

      – Я сказала – ні. Звичайно.

      – Тоді ти сказала правильно.

      Він чекає, але це все. У Девіда нестійка психіка, як і в будь-якого іншого маленького хлопчика, і він не хотів би його пригнічувати. Сара почовгала назад до їхньої кімнати, очевидно, в душ.

      Дейл повертається за столик. Робить ковток кави, кладе руку на чоло й заплющує очі. У цей момент добре видно, який він наляканий і нещасний. Дейлу лише сорок два, і він людина з поміркованими звичками, але на безжалісному сонячному світлі, що падає крізь те вікно, у яке ми сюди потрапили, на мить здається шістдесятирічним хворим.

      Він схвильований своєю роботою, розуміє: якщо не впіймає типа, який убив Емі та Джоні, то вилетить з відділку ще до кінця року. Його також непокоїть Девід… хоча Дейві – це не основна причина його хвилювання. Він так само, як і Фред Маршалл, фактично не може уявити, що Рибак міг би взяти їхню із Сарою дитину. Ні, він більше переживає за інших дітей Френч Лендінґа, можливо, дітей Централії та Ардена.

      Він боїться, що не зможе впіймати цього сучого сина. Що він уб’є третю, четверту, одинадцяту, дванадцяту жертву.

      Бог бачить, він просив допомоги. І отримав її… певною мірою. Є два державні поліцейські детективи, призначені на цю справу, і хлопець із ФБР із Медісона допомагає (на неофіційній основі, оскільки ФБР не бере офіційної участі в розслідуванні). Дейлу ця неофіційна допомога здається сюрреалістичною, однією з причин цього є дивний збіг їхніх імен: агент ФБР Джон П. Реддінґ, державні детективи Перрі Браун і Джеффрі Блек. Тож у його команді є Коричневий, Чорний і Червонястий. Сара їх називає «Кольоровий загін». Усі три дають чудово зрозуміти, що вони виконують непосильну роботу, а Дейл Ґілбертсон – цілковитий нуль.

      Господи, але я думав, що Джек захоче мені допомагати, я зробив би його напарником, як в одному зі старих вестернів.

      Так, справді. Напарником.

      Коли Джек уперше приїхав

Скачать книгу