Скачать книгу

і повертається тим же шляхом. Його майка стала мокрою від поту. Іноді після пробіжки в нього покращується настрій, але не сьогодні, принаймні ще не покращився. Безстрашна Джуді того вечора на перехресті вулиць Стейт і Ґорхем була зовсім не схожою на ту, що зараз живе в його будинку: з переляканими очима, іноді незрозуміла, сонна, що крутить руки. Фред говорив про це з Петом Скарда. Це було вчора, коли лікар був у «Ґольці», шукаючи самохідну газонокосарку.

      Фред показав йому кілька «Дір» і «Хонда», поцікавився, як його сім’я, а тоді запитав, (нібито просто так): Доку, можна я вас дещо запитаю, як ви думаєте, може бути таке, щоб людина раптово збожеволіла, без жодних на те попередніх симптомів?

      Скарда глянув на нього хитрішим поглядом, ніж Фреду того хотілося б. Ми говоримо про дорослу людину чи підлітка, Фреде?

      Ну, ми не говоримо ні про кого конкретного. – Гучний, щирий сміх, що відлунював у його власних вухах, видався не зовсім переконливим з боку оцінюючого його Пета Скарди. – Нікого, справді. Але просто гіпотетично, скажімо, про дорослу людину.

      Скарда подумав, а тоді похитав головою.

      – У медицині є всього лише кілька принципів, а в психіатричній медицині ще менше. Покладаючись на них, я можу сказати, що це дуже малоймовірно, щоб людина «раптово збожеволіла». Це може бути дуже швидкий процес, але все ж таки процес. Ми чуємо, як люди кажуть: «Раптом захворів, мовляв, так і так», – але це дуже рідкісні випадки. Психічний розлад – невротична та психопатична поведінка – потребує часу, щоб розвинутись, і зазвичай має проявлятися хоча б певними симптомами. А як поживає твоя мама, Фреде?

      – Мама? О так, чудово. У прекрасній формі.

      – А Джуді?

      Йому знадобилась мить, щоб знову розсміятись, і це в нього чудово виходило. Він сміявся голосно та простодушно.

      – Джуді? Вона теж у прекрасній формі, Доку. Так, звичайно. У неї все без змін.

      Точно. Усе без змін, окрім проявів деяких симптомів, і все.

      Може, минеться, – думає він. Оптимізм – це характерна риса Фреда, він не вірить у невезіння, і легка усмішка вперше з’являється за сьогодні. – Можливо, симптоми зникнуть. Можливо, хай там що було з нею, зникне так само раптово, як і зявилось. Знаєте, а може, причиною того є критичні дні, ну це як ПМС.

      Господи, якби все стало як раніше, яке було б полегшення! Між іншим, треба подумати про Тая. Він має поговорити з Тайлером. Фред не вірить у те, що пише Венделл Ґрін. Він вважає, що той, очевидно, намагається навіяти спогади про легендарного канібала, котрий жив на межі століть, і те, що напівлюдина, напівкозел на ім’я Альберт Фіш завітав сьогодні до них і що той скрізь. Невідомо чому він з’явився тут, в Окрузі Кулі, когось, звичайно, оминуло, а ось двох діток він убив і зробив із їхніми тілами те, про що ніхто не може навіть говорити (окрім самого Венделла Ґріна, здається).

      Стегна, тулуб і сідниці покусані. – Фред замислюється і біжить швидше, попри поколювання в боці. Тепер він женеться, повторюючи, що він не вірить у те, що ці жахіття можуть якимось

Скачать книгу