Десять гріхів - Андрій Криштальський

Скачать книгу

на всю околицю) могли настукати сусіди, про сморід і знущання з клятої тещі теж. Наприклад, стара Світлана Лебезун про це могла молоти між людьми своїм язиком. Але чому історія з отим німчиськом крутиться саме навколо їхньої хати? При чому тут стара Клавдія Огром’як. Що саме, яка таємниця криється в біографії цієї осоружної паралізованої бабери? Чи відомо щось Марині?

      – Кинь ножа і ходи за мною, – наказав уже спокійніше.

      Жінка подивилася на нього з підозрою.

      – Бити не буду, йди сюди.

      У кімнаті було прохолодно. Макс гепнувся на диван, аж заскрипіли пружини. Вдивлявся в жінчине обличчя, продовжуючи голосно сопіти. Та зупинилася біля дверей, не наважувалася наблизитися, бо знала: в такому стані чоловік буває дуже підступним.

      – Простіше кажучи, нами зацікавилися, – глухо озвався Макс.

      – Хто?

      – Не став дурних запитань. Мене викликали, зрозуміла? Розмовляли зі мною. Випитували. Тепер ми в них під ковпаком.

      – О Боже!

      – Я думав, ти щось верзла…

      – Клянуся, Максе, я…

      – Дідько з тобою… Треба знати – хто доніс!!! І навіщо! – Макс перейшов на шепіт, сторожко поглядаючи в жовто-зелений прямокутник вікна. – А маму твою я б своїми руками задушив, розумієш? – додав за хвильку.

      – Чому ти її так ненавидиш, Максе?

      – А ти її любиш? Ти задумувалася, яке життя вона прожила?

      – Вже ж не краще від нашого!

      – Не кричи. Почують. Твоя мама – чудовисько. Я завжди відчував, що від неї пахне людською кров’ю. І бідою. Ніхто з нас нічого не знає про її минуле, а я тобі скажу, що там, скоріше за все, – таке, що й подумати страшно. От і маємо неприємності тепер через неї – цікавляться ж не нами!

      – Нею?

      – Цікавляться тепер усіма. Шукають останки того німця, пригадуєш, я колись тобі говорив? Шукають ще щось, я шкірою відчуваю…

      – Он воно що, – тихо мовила Марина. Її очі неспокійно блудили стелею. – Он воно що, – повторила ще тихіше.

      – А ми ж як останні вар’яти. Ані розпиталися в людей, ані з твоєї мамусі не вичавили, ані в її колежанки, Лебезунихи… Та теж – хитра. Про скриньку нічого не знаємо. А що б ти сказала, якби ті… товаришечки… до всього іншого ще й скринькою зацікавилися, га?

      – О Боже!

      – Тоді з нас не злізуть. На роботі тепер ні пройти, ні проїхати, парторг свої баньки наставить і дивиться на мене, ніби я йому сотку винен. Ті… будуть тепер викликати й питатися…

      – Що ти їм пообіцяв? – стрепенулася Марина.

      – А нічого! Я що-небудь знаю?! Ви з мамунею ніби води в роти понабирали. Навіть про старого свого до пуття не відаю: а вони пита-а-али!

      Запала мовчанка. Дружина зараз нагадувала Максові набундючену сову, заціпенілу в своїх незрозумілих пташиних роздумах.

      – А тепер слухай мене. По-перше – мовчати! Ні на роботі, ні сусідам – затям це собі, закарбуй на носі! – знову заговорив Макс. – Ми нічого не знали й не знаємо, і взагалі нічого не трапилося. По-друге – потрібно якось розпитати стару про того німця Гюнтера

Скачать книгу