Роман Шухевич - Олеся Ісаюк Українці. Історія нескорених

Скачать книгу

по собі вістка про зраду найближчого друга настільки гнітюче вплинула на Романа, що він, посаджений у так звану «вологу» камеру, де цементну підлогу змочували водою, влігся на цю підлогу, сподіваючись, що захворіє на запалення легенів. За тюремних умов це дорівнювало смерті.

      Попри стійкість підслідних, з-поміж яких був і Роман, поліція мала у своїх руках козир. Йшлося про так званий «Празький архів». Таку умовну назву (адже його постійним місцем зберігання була Прага) мав відомий архів Проводу ОУН, який зберігав документи за 1929–1933 роки та містили інформацію про підготовку цілої низки замахів (у тому числі і на міністра Пєрацького).

      Але поліція потрапила у пастку: з одного боку, вона не могла відкрито використати матеріали архіву, не ризикуючи відкрити свої джерела інформації, з іншого – без документів з «Празького архіву» доказова база слідства просто зводилася нанівець.

      Врешті-решт слідчі сказали, що документи виявила чехословацька поліція під час обшуків квартир провідних членів ОУН і передала їх польській стороні. Цю версію одразу піддали сумніву всі, хто був обізнаний із ситуацією. Малоймовірним був сам факт передачі матеріалів, адже раніше чехи відмовилися видати членів ОУН та припинити друк «Розбудови нації». А Польща вела переговори з Німеччиною, де обговорювала можливість відторгнення від Чехословаччини Судет на користь Німеччини і Тешинської Сілезії на користь Польщі.

      Крім того, чеська поліція проводила обшуки двічі: вперше восени 1933 року, вдруге – восени 1934 року. Якщо масові арешти членів ОУН відбулися частково ще до замаху на Пєрацького, то можна було стверджувати, що поліція мала інформацію про посади арештованих. Якщо ж зауважити, що документи були передані після осіннього обшуку 1933 року, тоді постає питання: чи не задовго чекали?

      Ці питання, очевидно, цікавили і тих членів ОУН, які знали про архів і його зникнення. Зрештою, зберігачів архіву, Омеляна Сеника та Ярослава Барановського запідозрили у зраді і «здачі» архіву. Через шість років, 1940-го року молоде покоління ОУН через це вимагатиме усунути Барановського з найближчого оточення Провідника Андрія Мельника – наступника Євгена Коновальця. Пізніше цей факт стане однією з опосередкованих причин розколу ОУН. А поки, скориставшись інформацією з архіву, поліція заарештовує Романа Шухевича та його товаришів, яким, буде складно довести свою непричетність до дій ОУН та уникнути довготривалого ув’язнення.

      Долю всіх заарештованих у зв’язку із замахом на Пєрацького мали вирішувати на двох послідовних судових процесах. Перший з них тривав у Варшаві з 17 листопада 1935 року до 13 січня 1936 року, другий – у Львові з 25 травня по 26 червня 1936 року. Обидва процеси, хоча були організовані у першу чергу за обвинуваченням у вбивстві Пєрацького, насправді охоплювали всю діяльність ОУН за останні чотири роки.

      Основним обвинуваченням у Варшавському процесі була підготовка і участь у вбивстві міністра Пєрацького. На лаві підсудних сиділи Степан Бандера, крайовий провідник ОУН,

Скачать книгу