Німа - Юлія Гук

Скачать книгу

минув відносно непогано. Після емоційного сплеску прийшла холоднокровна рівновага. Тася явно заспокоїлася. І навіть до клієнтів стала трохи лагіднішою.

      – Просто ненавиджу, коли мене вчать жити, – сказала вдома, коли я нагадала про тактовність. – Завжди не могла терпіти, навіть коли жила з батьками. Там дратував ще й постійний контроль. Спочатку: не кури цигарок, не пий, не шляйся вночі, бережи цноту до весілля. Потім повчання трансформувалися в: скільки викурила, скільки випила… навіть скільки з’їла! Так, як бачите, моя фігура не вписується в загальноприйняті еталони краси. Хто взагалі вигадав ці пришелепкуваті норми? З чого зробили висновок, що змарніла астенічна дівчина вродлива, а інша, пишнотіла, – ні. А… бачте, мамі не подобаються мої широкі стегна й розкішна дупця! Дибілізм! До того ж я маю власну думку. І доволі непоганий розум. Мені вистачає кебети бачити ту межу, яку встановила собі я. І вона геть різниться від тієї, що прийнятна для моїх батьків. Любити їсти – це не гріх!

      Іронічна посмішка повільно зникає з лиця.

      – Ну звісно… Ти зараз згадаєш одну із заповідей.

      Запалює цигарку.

      – Смішно. Люди самі вигадують собі обмеження. Мучаться від цього, але не змінюють точку зору. Смішно.

      18.01

      – Вибач… Ми більше не можемо спілкуватися. Я старався щось змінити в тобі. Допомогти. Я бачу твій талант. Але мені боляче від того, що ти не реалізуєш його – тільки п’єш. А та робота… Вона ж убиває тебе! Невже ти цього не помічаєш? Ти стала ще більше пити. Поглянь на свою квартиру. Коли ти прибирала востаннє? Тут і кроку не можна зробити, щоб не спіткнутися об пляшку.

      Піддослідна спокійно вислуховує нотації друга. Повільно видихає дим і спостерігає, як він піднімається до стелі.

      – А Олена? Навіщо ти образила її? Вона теж почала потай пити, коли чоловік на роботі. А ще ж вона збиралася кинути курити. А тепер замість однієї пачки на день вона викурює дві! І весь час якось гірко посміхається. Думаєш, її чоловік цього не помічає? Вона, звісно, намагається приховати від нього цей дурний стан, але ж і він не повний ідіот…

      На кухні стоїть туман, за яким майже не видно пастиря. Цигарковий дим поволі пливе до витяжки.

      – І з собою коїш бозна-що. Зазирни хоч раз у дзеркало. Знаєш, що бачу я? Кислиці впереміш із чорними тінями довкола очей, запалене від алкоголю обличчя, брудне волосся й химерну майку, що смердить цигарками й жиром…

      Вона намагається видихнути дим кільцями, але в неї не виходить. Тася завжди хотіла навчитися пихкати кільцями.

      – Ти завжди стежила за своїм зовнішнім виглядом! Що з тобою діється?!

      Він нервово хапає цигарку з пачки, що лежить на столі, і запалює. Спохмурнів. У відповідь байдужа мовчанка.

      – Сніг пішов… – Тасіта повертається обличчям до вікна. Вона сидить на підвіконні. Хлопець підходить до неї й обіймає за плечі. Дивиться на сніг разом з нею.

      – Гарно?

      Тася мовчки гасить цигарку.

      – Значить, весна не скоро. Не люблю зиму. – Спускає ноги долу й обіймає його. – Усе зі мною

Скачать книгу