Скачать книгу

Ви це просто взяли. Загорнули в газетку, як рибу на базарі, і винесли з дому!

      Холлі немов зменшується на своєму стільці. Її руки складені на колінах у настільки тугий замок, що кісточки побіліли.

      Ходжесові зазвичай Ізабель подобається, хоч одного разу вона мало не збила його з пантелику запитаннями в кімнаті для допитів (то було під час справи містера Мерседеса, коли він по самий зад був у розслідуваннях за межами закону), а от зараз вона йому не надто до вподоби. Він не може добре ставитися до того, хто змушує Холлі настільки зменшуватися.

      – Із, дивись на речі розумно. От поміркуй. Якби Холлі не знайшла цю штуку – і то суто випадково, – вона б там так і залишилася. Ви ж, друзі мої, не збиралися обшукувати будинок.

      – Ви б, мабуть, економці також телефонувати не стали, – каже Холлі, і, хоча вона ще не підводить очей, у її голосі з’являється метал.

      Ходжесові приємно це чути.

      – Ми б у свій час відшукали б ту Елдерсон, – каже Іззі, але погляд її оксамитових сірих очей рухається вгору й ліворуч. Класична ознака брехні – і Ходжес одразу бачить: вони з Пітом навіть не говорили ще про економку, хоча, мабуть, колись би й заговорили. Піт Гантлі, можливо, й сумлінний робітничок, а такі зазвичай є ретельними, цього в них не відняти. – Якщо на цьому ґаджеті колись і були відбитки пальців, – каже Іззі, – то їх уже там нема. Можна з ними попрощатися.

      Холлі щось ледь чутно шепоче, і Ходжес згадує, що коли вони вперше зустрілися (він тоді абсолютно недооцінював її), то думав про неї як про бурмотливу Холлі. Іззі нахиляється, очі в неї стають зовсім не оксамитовими:

      – Що ти сказала?

      – Вона сказала, що це – дурниці, – відповідає Ходжес, добре зрозумівши, що колега вжила слово «ідіотизм». – І вона має рацію. Ця штука була між бильцем крісла Еллертон і подушкою. То будь-які відбитки там вже розмазалися б, ви це розумієте. А ви збиралися обшукати весь будинок?

      – Мабуть, – дещо кислим тоном відповідає Іззі. – Залежно від результатів експертизи.

      Крім спальні Мартіни Стовер і ванної, ніяких свідчень для судово-медичної експертизи ніде не бралося. Усі, Іззі в тому числі, це знають, і Ходжесові немає чого пояснювати чи уточнювати з цього приводу.

      – Розслабся, – звертається Піт до Ізабель. – Я запросив Керміта і Холлі туди, ти погодилася.

      – Ну я ж не знала, що вони звідти винесуть…

      Вона замислюється. Ходжес із цікавістю чекає, чим же вона закінчить. Невже скаже: «…речовий доказ»? Речовий доказ чого? Згубної пристрасті до комп’ютерних пасьянсів, «сердитих пташок» і «жабок»?

      – … Власність місіс Еллертон, – незграбно завершує вона.

      – Ну так, зараз ви зрозуміли, – каже Ходжес. – Можемо рухатися далі? Може, поговоримо про чоловіка, який вручив покійній цю штуку в супермаркеті, стверджуючи, що йому потрібні відгуки користувача про ґаджет, який уже знято з виробництва?

      – А також про чоловіка, який за ними стежив, – додала Холлі, не підводячи очей. – У бінокль із другого боку вулиці.

      Старий колега Ходжеса показує на пакет із кришечкою

Скачать книгу