Розмальована вуаль - Вільям Сомерсет Моем

Скачать книгу

втрачати надії. Але тепер ви поїдете за місто, а восени я мушу повернутися в Китай.

      – Я ніколи не думала про вас у цьому сенсі, – відказала вона безпорадно.

      Він більше нічого не додав, тільки похмуро дивився на траву. Дуже незрозумілий чоловік. Але тепер, коли він освідчився, у неї з’явилося якесь дивне відчуття, що такої любові вона ще не зустрічала. Це трохи налякало, але й сповнило радості. Його незворушність її аж наче вражала.

      – Ви мусите дати мені час подумати.

      Він і далі сидів мовчки. Не ворушився. Він що, збирається тримати її тут, доки вона вирішить?! Який абсурд. Вона має обговорити це з матір’ю. Їй треба було підвестися, коли говорила. Кітті почекала, думаючи, що він відповість, а тепер, неясно чому, їй було важко зрушити з місця. Вона не дивилася на нього, але замислилася про його зовнішність. Вона ніколи не уявляла себе заміжньою за чоловіком, так ненабагато вищим за себе. Коли сидиш поруч нього, бачиш, які правильні в нього риси і яке холодне обличчя. Що дивно, коли згадати про пристрасті, які бушують у його серці.

      – Я вас не знаю, я вас взагалі не знаю, – мовила вона боязко.

      Він глянув на неї, й вона мимоволі перевела на нього погляд. У його очах з’явилася раніше не бачена ніжність, але й мольба, як у побитого собаки, й це її трохи розсердило.

      – При ближчому знайомстві я справляю ліпше враження, – промовив він.

      – Видно, ви дуже сором’язливий, так?

      Так дивно їй точно ще ніхто не освідчувався. І навіть зараз їй здавалося, що вони кажуть одне одному найнепідхожіші для такого випадку слова. Вона аніскілечки не була в нього закохана. Але не знала, чому не наважувалася одним махом йому відмовити.

      – Я такий безголовий, – сказав він. – Мені хочеться сказати вам, що я люблю вас понад усе на світі, але це так важко вимовити.

      Теж дивно, але чомусь це його зізнання її розчулило – звісно, він не холодний, просто так незграбно поводиться. У ту мить він подобався їй більше, ніж будь-коли. Доріс вийде заміж у листопаді. Тоді він поїде в Китай, а якщо Кітті вийде за нього, то й вона теж. Не дуже приємно на весіллі в Доріс бути незаміжньою сестрою нареченої. Вона б радо цього уникнула. А тоді Доріс матиме чоловіка, а вона – ні! Усі знають, яка Доріс юна, й через це Кітті здаватиметься ще старшою. На неї вже ніхто не звертатиме уваги. Для неї це буде не блискучий шлюб, але хоч якийсь, та й легше буде жити в Китаї, далеко від усіх. Вона боялася материного гострого язика. Та й усі дівчата, які дебютували в товаристві разом із нею, вже давно заміжні, а в більшості вже й мають дітей. Кітті так набридло ходити до них в гості й туркотіти над їхніми немовлятами. Волтер Фейн запропонував їй зовсім інакше життя. Вона повернулася до нього з добре розрахованою усмішкою.

      – А якби я необережно пообіцяла, що вийду за вас, коли ви хотіли б одружитися?

      Він від радості коротко зітхнув, білі щоки запаленіли.

      – Зараз. Відразу. Чимшвидше. Поїдемо в Італію у весільну подорож. У серпні чи вересні.

      Це врятує її від проведення літа за містом, у винайнятому за п’ять гіней на тиждень будинку священика, з матір’ю й батьком.

Скачать книгу