LITMIR.BIZ

Скачать книгу

слухавку.

      – Ти там? – запитала вона стривожено.

      – Так, просто думаю. Щось сталося?

      – Я не можу розповісти по телефону.

      Знову запала тиша, перш ніж він заговорив.

      – Гаразд, послухай, я матиму змогу зустрітися з тобою на десять хвилин, якщо тебе це заспокоїть. Краще йди до Ку-Чоу, а я прийду, щойно зможу.

      – У крамничку? – перепитала вона збентежено.

      – Наче ми могли б зустрітись у вестибюлі готелю «Гонконг», – відповів він.

      Вона почула в його голосі нотку роздратування.

      – Добре. Я піду до Ку-Чоу.

      20

      Рикша довіз її до Вікторія-роуд, а далі вона аж до крамнички йшла крутою вузькою доріжкою. Вона на якийсь час затрималася біля вітрини, наче зачепившись оком за дрібнички, там виставлені. Але хлопчик, який стояв біля входу й виглядав покупців, відразу її впізнавши, по-змовницьки їй усміхнувся. Він сказав щось китайською комусь всередині, і власник, маленький плосколиций чоловічок у чорному халаті, вийшов і вклонився їй. Вона швидко увійшла.

      – Містер Таунсенд ще не прийти. Ви піти вгорі, так?

      Вона пішла вглиб магазину й піднялася хиткими темними сходами. Китаєць піднявся за нею й відімкнув двері в спальню. Там було душно, стояв їдкий запах опіуму. Вона сіла на скриню з сандалового дерева.

      Незабаром вона почула важкі кроки на скрипливих сходах. Таунсенд увійшов і зачинив за собою двері. У нього на обличчі застиг похмурий вираз, який розтанув, щойно він побачив її й чарівно всміхнувся у своєму звичному стилі. Він швидко її обійняв і поцілував у губи.

      – Тож у чому справа?

      – От просто побачила тебе, і вже полегшало, – всміхнулася вона.

      Він сів на ліжко й запалив сигарету.

      – У тебе змучений вигляд.

      – Ще б пак, – відповіла вона. – Здається, за всю ніч не склепила очей.

      Він перевів на неї погляд. Він усе ще усміхався, але його усмішка стала дещо силувана й неприродна. Кітті наче побачила зблиск тривоги в його очах.

      – Він знає, – видихнула вона.

      Якусь мить вони мовчали.

      – Що він сказав?

      – Нічого.

      – Справді? – Він розсерджено на неї глянув. – То з чого ти взяла, що він знає?

      – З усього. З його погляду. З того, як він говорив за вечерею.

      – Він був різкий?

      – Ні, навпаки, бездоганно ввічливий. Вперше, відколи ми одружені, він не поцілував мене на ніч.

      Вона опустила погляд, не впевнена, чи Чарлі її зрозумів. Зазвичай Волтер обіймав її й довго цілував, наче не міг відірватися. Під час цього поцілунку його тіло сповнювалося ніжності й пристрасті.

      – Як думаєш, чому він нічого не сказав?

      – Не знаю.

      Обоє змовкли.

      Кітті непорушно сиділа на дерев’яній скрині й не зводила стривоженого погляду з Таунсенда. Його обличчя знову спохмурніло, між брів з’явилася складка. Кутики його губ трохи опустилися. Але раптом він підняв голову і в його очах затанцювали чортики.

      – Напевно, він і не збирається нічого казати.

      Вона не відповіла. Не збагнула, про що він.

      – Зрештою,

Скачать книгу