LITMIR.BIZ

Скачать книгу

захопливіша, ніж усі історичні романи, – відказав я злегка іронічно, та його міміка, як видно, була тривка проти такої інтонації. – Дуже вам дякую.

      Я поклав брошуру на стіл і замовк. А він, незворушний, налив мені чаю.

      Кончіс уже почаював, тож пішов пограти на клавесині. Грав двадцять хвилин, а я слухав музику й роздумував. Видається, що низку цих дивних подій задумано так, аби обманути всі п’ять відчуттів. Цієї ночі вплинуто на нюх і слух. Сьогодні й учора ввечері, у випадках із солодкою парочкою та примарною жіночою постаттю, – на зір. Смак, мабуть, оминуто. А ось дотик… Та невже Кончіс сподівається, що я принаймні спроможуся вдавати віру в те, що можу намацати щось нематеріальне? І що може бути спільне у цих фокусів і «подорожей до інших світів»? З’ясувалося тільки одне. Тепер можна пояснити, чому його так хвилювало, чи не забагато я дізнався від Мітфорда і Левер’є. Він і на них практикував свої химерні штучки, а тому взяв клятву мовчати.

      Кончіс повів мене поливати город. Воду доводилося брати з тонкошийої посудини – за Маріїною хаткою таких було чимало. Впоравшись, ми сіли біля Пріапової альтанки, оточені незвичним, як на грецьке літо, свіжим ароматом вологої землі. Господар зробив кілька дихальних вправ – очевидно, виконав один із своїх багатьох ритуалів, відтак усміхнувся й повів далі розмову, перервану рівно добу тому.

      – А тепер розкажіть мені про свою дівчину.

      Це прозвучало не як прохання, а як наказ – відмова погодитися з тим, що я знову не захочу розказувати.

      – Та тут взагалі нема про що розповідати.

      – Вона вас покинула.

      – Ні. Спершу було навпаки. Я її покинув.

      – А тепер вам хочеться…

      – Кінець. Запізно.

      – Ви говорите, як Адоніс. Невже й вас ікло пропороло[103]?

      Запала тиша. Зрештою я наважився. Хотів відкритися, відколи дізнався, що він студіював медицину. А тепер захотілося шокувати Кончіса, щоб облишив кпити з мого нібито фаталізму.

      – Правду кажучи, мене теж пропороло.

      Він кинув на мене гострий погляд.

      – Я підхопив сифіліс. На початку цього року в Афінах, – пояснив я. Кончіс не спускав з мене ока. – Тепер усе гаразд. Здається, я вилікувався.

      – Хто поставив діагноз?

      – Сільський лікар. Патареску.

      – Опишіть симптоми.

      – В афінській клініці підтвердили цей діагноз.

      – Ще б не підтвердити, – сухо сказав він. Так сухо, що я вмить зрозумів натяк. – То опишіть же симптоми.

      Поступово Кончіс дізнався все – до найменшої подробиці.

      – Я так і гадав. У вас був м’який шанкр.

      – М’який?

      – Шанкроїд. Ulcus molle. Дуже поширена хвороба в Середземномор’ї. Прикра, але нестрашна. Найкраще лікування – часто митися з милом.

      – То якого дідька…

      Він потер великим пальцем і вказівним. У Греції цей жест позначає гроші, хабар і підкуп.

      – Ви заплатили за лікування?

      – Так. За цей спеціальний пеніцилін.

      – Нічого

Скачать книгу