LITMIR.BIZ

Скачать книгу

витрусив із коробочки шість пожовклих корінних зубів. У декотрих були пломби.

      – Під час Другої світової їх вставляли шпигунам – і вашим, і нашим, усім. На випадок провалу, щоб не було допитів.

      Він поклав одного зуба на блюдці й роздушив скляночкою. Оболонка виявилася крихкою, як шоколадка з лікером. Витекла крапелька безбарвної рідини з їдким моторошним запахом гіркого мигдалю. Кончіс поспішно вхопив блюдце й поніс його у простягненій убік і трохи дозаду руці на той кінець тераси. Тоді повернувся.

      – Пілюльки для самогубства? – спитав я.

      – Саме так. Синильна кислота.

      Він підніс угору кість і показав мені всі шість граней.

      – Хочете, щоб я кинув цим кубиком? – усміхнувся я.

      – Пропоную вам прожити всю війну. За одну мить.

      – А якщо я відмовлюся?

      – Подумайте. За хвилину ви зможете сказати: я важив головою. Грав зі смертю й виграв життя. Це дивовижне відчуття, коли вцілієш.

      – Та чи не завдасть вам клопоту моє тіло?

      Я й далі усміхався, але вже не так широко.

      – Зовсім ні. Я легко доведу, що сталося самогубство.

      Його погляд пронизував мене, наче остень рибину. Якби таке запропонували сто осіб поспіль, я не сумнівався б, що дев’яносто дев’ять блефують. Він був інший – один на всю сотню, і я почав нервуватися. Нічого не міг вдіяти з собою.

      – Російська рулетка.

      – Ці пілюльки надійніші. Вбивають за кілька секунд.

      – Не хочу грати.

      – Отже, ви боягуз, любий приятелю.

      Кончіс відкинувся назад і спостерігав за мною.

      – Мені здалося, що ви вважаєте сміливців дурнями.

      – Так, бо вони вперто жбурляють кості – ще і ще. Але молодик, що не спромігся хоч один раз у житті піти на смертельний ризик, – це боягуз і дурень водночас.

      – А ви пропонували такий ризик моїм попередникам?

      – Джон Левер’є не дурень і не боягуз. Навіть у Мітфорда немає другої з цих двох вад.

      Отут Кончіс упіймав мене на гачок. Усе це безглуздо, але й ніяк не можна допустити, щоб мене впіймали на блефі. Я потягнувся до скляночки.

      – Хвилинку. – Він нахилився над столом, схопив мене за зап’ясток і підсунув один із зубів. – Я не бавлюся в дитячі ігри. Присягніть, що коли випаде шістка, ви розгризете пілюлю.

      На його обличчі застигла поважність. Мені закортіло ковтнути набіглу слину.

      – Присягаю.

      – На все, що для вас найсвятіше.

      Трохи повагавшись, я стенув плечима.

      – Гаразд. На все найсвятіше.

      Кончіс простягнув мені кість, я поклав її в скляночку. Потрусивши, кинув. Кість покотилася по скатертині, вдарилась об мосяжну основу лампи, відбилася, гойднулася й лягла.

      Шістка.

      Ані не поворухнувшись, Кончіс видивлявся на мене. Я зразу відчув, що ніколи й нізащо не розгризу цієї пілюлі. Годі було підняти очі. Збігло, мабуть, секунд п’ятнадцять. Я усміхнувся, глянув на нього й похитав головою.

      Не зводячи з мене погляду, Кончіс узяв зі стола зуб, надкусив

Скачать книгу