LITMIR.BIZ

Скачать книгу

більше, ніж він очікував, ураховуючи, що вона навіть не поворухнулася, коли за кілька сантиметрів від неї промчала багатотонна машина.

      – Гей! – закричав він їй в обличчя. – Гей, отямтесь! Прокидайтесь!

      Він знову поклацав пальцями, але не відчув їх – і коли вони встигли так замерзнути? «Схоже, ми вскочили по самі вуха», – подумав він.

      Жінка ригнула. Прозвучало це напрочуд голосно, навіть при тому, що в деревах гув вітер, і, перш ніж відрижку віднесло з повітрям, Генрі відчув запах, водночас гіркий і ядучий, який чимось нагадував медичний спирт. Жінка ворухнулась і скривила обличчя, після чого випустила гази з довгим звуком, схожим на тріск тканини, що розривається. «Напевне, – подумалося Генрі, – у місцевих так заведено вітатися». Від цієї думки його знову кинуло в сміх.

      – Ні хріна собі! – пролунав голос Піта майже над самим його вухом. – Вона зараз, напевне, собі штани підірвала таким вихлопом. Ви що пили, леді, «Престон»? – І до Генрі: – Вона точно щось пила, і якщо не антифриз, то я – мавпа.

      Генрі теж відчув цей запах.

      Очі жінки несподівано піднялись і зустрілися з поглядом Генрі. Його вразив біль, який він у них побачив.

      – Де Рікі? – промовила вона. – Мені потрібно знайти Рікі, він останній, хто залишився. – Обличчя жінки перекосилося, губи її розтиснулись, і Генрі помітив, що в неї немає половини зубів. Решта нагадували стовпи зруйнованого паркану. Вона знову ригнула, і запах був такий сильний, що на очі Генрі навернулися сльози.

      – Господи Ісусе! – мало не зірвався на крик Піт. – Що це з нею?

      – Не знаю, – сказав Генрі. Він знав лише, що погляд жінки знову зробився відсутнім і що тут, чорт забирай, щось відбувається. Якби він був сам, можна було б сісти поруч із цією жінкою та обхопити її руками – набагато цікавіше й загалом унікальне розв’язання остаточної проблеми, ніж «вихід Гемінґвея». Але потрібно було думати і про Піті, який іще не закінчив і першого етапу лікування від алкоголізму, хоча, безсумнівно, збирався це зробити.

      Крім того, йому було страшенно цікаво.

4

      Піт сидів у снігу, розтирав коліно, дивився на Генрі й чекав, поки той що-небудь зробить. Це було зрозуміло, бо в їхньому квартеті ідеї найчастіше приходили від Генрі. Лідера серед них не було, але Генрі був ближчий за інших до цієї ролі. І так було навіть у молодших класах. Жінка тим часом ні на кого не дивилась, її погляд був спрямований у сніг, що летів з неба.

      «Заспокойся, – подумки наказав собі Генрі. – Зроби глибокий вдих і заспокойся».

      Він зробив глибокий вдих, затримав повітря в грудях і видихнув. Покращало. Трохи. Що коїться з цією тіткою? Не важливо, звідки вона взялася, що тут робить і чому її відрижка пахне розбавленим антифризом. Що з нею відбувається просто зараз?

      Явно шок. Мегапотужний шок, що переходить у ступор, підтвердження – її абсолютна нерухомість, коли «скаут» пронісся за волосину від неї. І все ж вона пішла в себе не настільки, щоб із цього стану її змогла вивести тільки ін’єкція чогось збудливого; вона відгукнулася

Скачать книгу