Львів. Смаколики. Різдво (збірник) - Сборник

Скачать книгу

погляд із розширеними чорними зіницями і сусідове стрижене «їжаком» волосся, котре стояло сторч, як шерсть на собачому карку. Коли він гавкав, із його жовтих зубів скрапувала слина.

      За вікном пролітав святково вбраний Львів, під колесами хрумкотів сніг, і це мене трохи заспокоїло. Кажете, магія міста? Ми навчилися її продавати, магія міста – то для заїжджих. Ось вам Чорна кам’яниця, Королівський арсенал, Високий замок, Палац Потоцьких, Тюрма на Лонцького, Личаківський цвинтар. Бажаєте скуштувати фірмової кави чи смачно пообідати? Прошу пана, ось «Віденська кава», «Дзиґа», «Італійський дворик», «Копальня кави»… а хочете, навіть відвідини легендарної «Криївки» організую. Та жодне місто не зробить вас щасливим, якщо ви не привезете трохи щастя з собою… Я увімкнув радіо, поклацав каналами, минув якісь літературні читання, зупинився на хвилі, звідки лунала драйвова пісня «Океану Ельзи», й узявся голосно і недоладно підспівувати: «Вставай! Мила моя, встава-а-ай! Мила моя, дава-а-ай! Більшого вимага-а-а-ай!» Чекайте, ось я й біля роботи, мушу запаркуватися…

      На роботі не сталося нічого особливого (хоч мене нічим не здивуєш – працюю економістом-аналітиком у страховій компанії). Нічого особливого, якщо не рахувати шефа, котрий зранку ефектно пробігся коридором з конячим іржанням і цоканням підборами. Недарма йому ще на початках дали підпільне прізвисько Огир – високий на зріст, мускулястий, із виразно «конячими» рисами обличчя. Наразі Огир замкнувся у кабінеті і нікого не приймав. Секретарка до обіду звільнилася.

      В обід мені зателефонувала дружина. Сказала, що була у психіатра, той запевнив – з нею все гаразд, жодних психічних відхилень. Щоправда, потім вискочив на стіл і життєрадісно прокукурікав. Опісля довго вибачався, та їй намертво врізалося в пам’ять оте лікареве кукурікання. І барвиста краватка-метелик, що перетискала йому шию, схожу на півняче воло. Дружина скрушно зітхнула й попросила купити до вечері курячих крилець і червоного вина. Це добрий знак – цієї ночі в мене знову буде секс.

      У супермаркеті не проштовхнутися – знижки, акції, розпродажі, дегустації всіляких смаколиків – містяни прагнуть якомога з більшим зиском закупитися до Різдва. Я швиденько схопив пляшку «Каберне», зважені і спаковані курячі крильця й побіг на касу – займати чергу. Але навіть мені стало якось незатишно, коли тлуста молода касирка раптом по-свинячому закувікала. Замість спитати чергового покупця, чи має він дисконтну картку й чи потрібен йому пакет. На мить у гамірному торговельному залі запала тиша. Ми всі дивилися на неї. З очей дівчини-касирки бризнули сльози. Вона зірвалася з місця і побігла в підсобку – ридати. На її стілець хутко всадовили іншу касирку – та вже не кувікала, тільки трохи заїкалася, коли питала покупців про пакет.

      Я вибрався із супермаркету, ніби вирвався з пекла. На людей намагався не дивитися, скрізь мені ввижалися тваринні риси. Заскочив до своєї автівки. Мерщій додому, сховатися від усього світу. Нас почали перетворювати? А що, як це

Скачать книгу