Львів. Смаколики. Різдво (збірник) - Сборник

Скачать книгу

а й весь рід. Та й чи могло хоч щось таке спасти на думку? Стоїш зворушена, причарована, ніби це ти і тільки ти, а не пастушки, побачила першу зорю, яка сповіщала «вість благу». Ніби це твоя родина, а не три царі вітають дарами щедрими народження Месії. Ніби цілий світ, явний і прихований, а не лише твоя родина, зібрався тут, навколо цього прадіда вусатого, Дідуха багатого, і чекає благословення.

      У кімнату входить дідусь, бере одну з трьох запалених свічок, ставить її в миску, з якою прийшов до хати, й обходить тричі за сонцем оселю… Чекаємо мовчки. Дідусь підходить до столу і ставить на нього миску зі свічкою.

      Тепер моя черга. Пірнаю під стіл й починаю голосно і весело кукурікати, кокати, хрюкати, мукати, мекати, бекати, нявкати, гавкати й навіть гудіти, мов бджола… Так зайнята цією грою, що й не бачу, як мама заносить у кімнату кутю і ставить її урочисто на стіл.

      Стаємо навколо столу. Обернені до образів святих, щиро промовляємо вслід за дідусем молитву чи проповідь:

      – Щиро Бога просимо.

      Поклони б’ємо,

      Усі душі споминаємо

      І тоті, що їх не знаємо.

      Господи, охорони людську худібку і мою!

      Всіх православних від зневіри,

      На росах, на водах,

      На каждих переходах!

      Дякувати Богу святому, що поміг дочекати

      У мирі, в радості, в здоров’ї цих величних свят!

      Та поможи, Боже, їх у радості провести

      І від цих за рік нових діждати.

      Христос родився!

      – Славімо Його!

      – Христос родився!

      – Славімо Його!

      – Христос родився!

      – Славімо Його!

      Мама поважно бере зі столу миску зі свічкою-чашею і ставить її на вікно. Дідусь тим часом провадить:

      – Ми всі з усього щирого серця і з Божої волі кличемо і Божі, і грішні душі на вечерю і даємо їм, аби вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Я прошу й даю за ті грішні душі, шо порятунку не мають! Хай Бог прийме їх душі! Христос родився!

      «Отче наш, що єси на небесах…» – звучить хором молитва, яка сповіщає, що «святиться ім’я Твоє, і буде воля Твоя, і прийде царство Твоє…»

      Поважно й сильно дмухаю на крісло, на яке збираюся сісти, щоби не придавити часом котроїсь із померлих душ, які також присутні на вечері…

      Сідаємо за стіл. Дідусь ложкою тричі перехрещує миску з кутею:

      – Во імя Отця, Сина, Святого Духа!

      Набирає в ложку куті, підкидає її до стелі, промовляючи:

      – Як та пшениця летить догори і держиться купи, аби мої бджоли так трималися купи!

      Кидає вгору ще одну ложку:

      – Аби мої бджоли верталися до пасіки, коли вироюють, як та кутя вертає додолу!

      Кидає втретє:

      – Аби мої бджоли сідали на квіти пахучі, як та пшениця сідає на землю!

      Мене це веселить і тішить. І вже ввижається, що то не зерна пшеничні летять догори, а потім вертають назад, а живі всюдисущі бджілки. І уява дитяча малює в голові їхнє гудіння, ще трохи – і я замахаю руками. Тільки бабуся скрушно хитає головою – біла

Скачать книгу