LITMIR.BIZ

      Коли наступного дня, за два дні до приїзду лікарки Вілбур, Мілліган прийшов на терапевтичну бесіду, лікар Джордж побачив, що пацієнт нервово сіпає коліном, і збагнув, що перед ним знову Біллі, стрижнева особистість. Біллі почув імена Артура і Рейджена й тепер хотів дізнатися, хто вони такі.

      Гардинг не знав, як йому і розповісти. У нього в голові крутилося страхітливе видіння: Біллі дізнається правду й накладає на себе руки. У лікаря Джорджа був колега з Балтимора, чий пацієнт повісився у в’язниці, довідавшись, що в нього розщеплення особистості.

      Лікар глибоко вдихнув і наважився сказати:

      – Той голос, що звучить, як у фільмах про Джеймса Бонда, належить Артурові. Артур – це одне з твоїх імен.

      Коліна Біллі, що перебували в постійному русі, завмерли. Його очі округлились.

      – Артур – це частина тебе самого, – продовжував лікар Джордж. – Ти хотів би з ним зустрітися?

      Біллі затремтів, його коліна так несамовито засмикалися, що він сам це помітив і мусив притримати їх руками.

      – Ні. Мені від цього хочеться піти і заснути.

      – Знаєш, Біллі, я гадаю, що якби ти дуже постарався, то міг би не спати, коли прийде Артур і ми з ним будемо розмовляти. Так ти міг би почути, що він скаже, і усвідомити свою проблему.

      – Але це дуже страшно!

      – Біллі, ти мені довіряєш?

      Той кивнув.

      – От і молодець. Зараз на сцену вийде Артур, і я з ним поговорю. Ти не спатимеш і чутимеш кожне його слово, і ти все запам’ятаєш, точнісінько як це роблять деякі інші особистості. Ти будеш поза сценою, але твоя свідомість працюватиме.

      – А що таке ця «сцена»? Ви вже її згадували, але так і не сказали, що це означає.

      – Це так Артур пояснює те, що відбувається, коли хтось із твоїх внутрішніх «я» виходить у зовнішній світ. За його словами, це схоже на пляму світла від чималого софіта, і той, хто стоїть у промені світла, контролює свідомість. Просто заплющ очі, і ти сам це побачиш.

      Гардинг затамував подих, коли Біллі заплющив очі.

      – Я бачу! Це так, ніби довкола темна сцена, а на мене ллється світло софітів!

      – Дуже добре, Біллі. А тепер відступи вбік, за межі світляної плями, і я певен, що Артур не відмовиться прийти і поспілкуватися з нами.

      – Я відступив, – повідомив Біллі, і коліна юнака припинили сіпатись.

      – Артуре! – покликав Гардинг. – Ти маєш поговорити з Біллі. Вибач, що я тебе турбую, однак знайомство з тобою та іншими – необхідний крок у лікуванні Біллі.

      У Гардинга аж долоні спітніли. Коли пацієнт розплющив очі, замість жалісливого виразу

Скачать книгу