LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Лікар мав намір зустрітися з Адаланою. Спершу він був проти того, аби кликати на сцену нових особистостей, проте згодом зрозумів, що неодмінно треба оцінити значення цієї жіночої іпостасі у Міллігановій ідентичності.

      Упродовж бесіди він декілька разів повторив, як сильно йому допомогла б розмова з Адаланою. Спочатку до лікарів вийшли кілька інших особистостей, але кінець кінцем відбулася чергова зміна: риси Міллігана пом’якшилися, в очах забриніли сльози. Говорив він здавлено і в ніс, мовби перед тим довго плакав. Вираз його обличчя став по-жіночому ніжним. Очі здійснювали швидкі мимовільні рухи з боку в бік.

      – Мені боляче зараз говорити, – сказала Адалана.

      Лікар Джордж намагався не показувати, як його вразила ця трансформація. Він сам захотів, аби Адалана до них вийшла, він очікував на її появу, але, коли це таки трапилось, він був приголомшений.

      – Чому тобі боляче говорити? – запитав він.

      – Через хлопців. Я втягнула їх у халепу.

      – Яким чином?

      Дороті Тернер, яка зустрічалася з Адаланою у в’язниці в ніч перед переведенням до шпиталю, слухала їхню бесіду мовчки.

      – Вони не розуміють, що таке любов, – сказала Адалана, – не знають, як це – коли тебе голублять і дбають про тебе. Я вкрала той час. Я відчувала в собі алкоголь і пігулки Рейджена. Ой, як же боляче про це розповідати!

      – Так, але це необхідно, – наполіг лікар Джордж. – Допоможи нам у всьому розібратися.

      – Це все я накоїла. Трохи запізно тепер казати, що мені страшенно прикро, чи не так? Я зруйнувала хлопцям життя. Але вони ніяк не могли збагнути…

      – Що саме? – поцікавилася Тернер.

      – Потребу кохати і бути коханою. Бути в чиїхось обіймах. Відчувати чуже тепло і ласку. Не знаю, що штовхнуло мене зробити те, що я зробила.

      – І в тих випадках ти відчувала тепло і ласку? – запитала Тернер.

      Адалана помовчала, а тоді прошелестіла:

      – Хіба на якусь мить. Я вкрала той час. Артур не дозволяв мені виходити, я просто силою думки прибрала зі сцени Рейджена.

      Вона роззирнулася довкола мокрими від сліз очима.

      – Я не хочу проходити через усе це. Не хочу до суду. Не хочу нічого казати Рейджену. Я просто хочу забратися геть із життя хлопців і більше не завдавати їм лиха. Я так завинила… Сама не знаю, що на мене найшло.

      – Коли ти почала виходити на сцену? – запитав лікар Джордж.

      – Я почала красти час у хлопців минулого літа. Коли у в’язниці Лебанона їх замикали в карцері, я крала час, аби писати вірші. Я люблю поезію. – Вона схлипнула. – Що тепер буде з хлопчиками?

      – Ми ще не знаємо, – м’яко пояснив лікар Джордж. – Ми намагаємося з’ясувати якомога більше.

      – Не кривдьте їх, благаю, – попросила Адалана.

      – У жовтні, коли трапились ті події, ти знала про плани Рейджена? – запитав лікар.

      – Так. Мені завжди все відомо. Я знаю таке, про що навіть Артур не здогадується. Але я не могла цьому завадити.

Скачать книгу