LITMIR.BIZ

Скачать книгу

у випрані-перевипрані джинси, і таке вбрання підкреслювало його досі стрункі стегна й широкі плечі. Посмішка його лишилася такою ж, як колись, а волосся він тепер носив довшим, ніж в юності, і на його скронях вона помітила сиві пасма. Його темні очі лишилися такими самими неможливо виразними, якими вона їх пам’ятала, але тепер у його погляді вона могла простежити обачність, притаманну тим, чиє життя виявилося важчим, аніж вони сподівалися.

      – Амандо? – зрештою запитально мовив він, рушивши в її напрямку.

      У його голосі їй почулося здивування, та звук її імені на його вустах допоміг остаточно впевнитися, що все це відбувається насправді, що він був справжнім. Він тут, думалося їй, це справді він, і доки відстань між ними скорочувалася, вона відчувала, як роки відлущуються й опадають із неї, хоч і неможливо було це уявити. Коли він нарешті наблизився до неї, то розкрив обійми, і вона миттю опинилася в них – так само природно, як колись давно. Він притис її до себе, тримав її, наче коханку, якою вона колись для нього була, і вона притислася до нього, і здавалося, що їй знов вісімнадцять.

      – Здрастуй, Довсоне, – прошепотіла вона.

      Вони довго стояли так у променях пізнього сонця, міцно обіймаючи одне одного, і на мить йому здалося, що вона тремтить. Коли вони нарешті розімкнули обійми, вона майже фізично відчула невисловлену ним емоцію.

      Тепер вона роздивлялася його зблизька, і викресані роками зміни стали помітнішими. Тепер він був мужчиною: обличчя його стало обвітреним й засмаглим, як у тих, хто багато часу перебуває на сонці, а волосся порідшало лише трішечки.

      – Що ти тут робиш? – запитався він, торкнувши її за руки, наче намагаючись пересвідчитися, що вона справді є.

      Питання повернуло її до тями, їй пригадалося, ким вона стала, і вона відступила на крок.

      – Гадаю, те саме, що й ти. Коли ти приїхав?

      – Тільки-но, – мовив він і здивовано згадав про імпульс, що спонукав його рушити до Така просто зараз. – Не можу повірити, що ти тут. Ти виглядаєш… приголомшливо.

      – Дякую, – відповіла вона й відчула, як її щоки мимоволі спалахнули. – Як ти знав, що я тут?

      – Я не знав. Просто відчув потребу негайно їхати сюди, і от побачив твоє авто перед будинком. Обійшов садибу і…

      Тут він затнувся, і вона закінчила:

      – І тут я.

      – Ага, – кивнув він, вперше глянувши їй у вічі. – І тут ти.

      Енергійність його погляду нікуди не поділася, і вона ще раз відступила: їй здалося, що відстань трохи зніме напруження, і вона сподівалася, що він правильно зрозуміє її жест. Вона рушила до будинку.

      – Плануєш тут зупинитися?

      Він глянув на будинок і тоді відповів:

      – Не тут. Матиму кімнату в готелі. А ти?

      – Поїду до матері, – і, помітивши запитальний вираз його обличчя, пояснила: – Татка не стало одинадцять років тому.

      – Співчуваю, – мовив він.

      Вона кивнула у відповідь і замовкла, і йому пригадалося, що саме так вона колись

Скачать книгу