LITMIR.BIZ

Скачать книгу

для інших – рай на землі, – відповів човняр. – Це останній острівець справжньої свободи. Там можна що завгодно купити, продати… – І, нахилившись до мене, пошепки додав: – Що завгодно сховати.

      – Наприклад, викрадених імбрин і дивних дітей? – уточнив я. – Ви на це натякаєте?

      – Нічого такого я не казав, – стенув плечима човняр і зробив вигляд, що його дуже цікавить щур, виловлений у складках плаща. – Персі, киш, татко працює.

      І поки він обережно ставив щура на дошки, я підтягнув до себе поближче Емму та Едисона.

      – Що скажете? – пошепки спитав я. – Наших справді могли відвезти до цього… диявольського місця?

      – Ну, своїх полонених вони мусять тримати в контурі, і досить-таки старому, – сказала Емма. – Інакше більшість із нас пришвидшено постаріє і через день-два помре.

      – Але яке витворам діло до того, чи ми помремо? – спитав я. – Вони просто хочуть забрати наші душі.

      – Можливо. Але вони не можуть дати померти імбринам. Ті їм потрібні, щоб відтворити подію тисяча дев’ятсот восьмого року. Пам’ятаєте витвірський божевільний задум?

      – Усе те, про що марив Ґолан. Безсмертя й влада над світом…

      – Ага. Тож вони місяцями викрадали імбрин, і їм потрібно знайти для них таке місце, де вони не перетворяться на сушену кірку від апельсина, так? Тобто дуже старий контур. Щоб йому було років вісімдесят чи сто щонайменше. І якщо Диявольський Акр – це джунглі, де править бал розпуста й беззаконня…

      – Саме так, – підтвердив Едисон.

      – …тоді для витворів це ідеальне місце, щоб переховувати полонених.

      – До того ж у самісінькому серці Лондона, – сказав Едисон. – Просто в усіх перед носом. Розумні поганці…

      – Тоді, напевно, питання знято, – кивнув я.

      Емма обережно підійшла до Шарона.

      – Нам, будь ласка, три квиточки до тієї бридкої страхітливої клоаки, яку ви описували.

      – Добре, добре подумайте над тим, чого ви хочете, – порадив перевізник. – Такі невинні ягнята, як ви, не завжди повертаються з Диявольського Акра.

      – Ми добре подумали, – запевнив його я.

      – Що ж, дуже добре. Але не кажіть потім, що я вас не попереджав.

      – От тільки в нас немає трьох золотих, – повідомила йому Емма.

      – Справді? – Шарон склав довгі пальці обох рук дашком і протягло зітхнув. З каптура війнуло розритою могилою. – Зазвичай я наполягаю, щоб платили наперед, але сьогодні вранці в мене напрочуд щедрий настрій. Мене зачарував ваш хоробрий оптимізм. Відвезу вас у борг.

      І він розсміявся. Так, наче знав, що розплатитися з ним ми не зможемо, бо не виживемо. Відступивши вбік, він здійняв руку в плащі й показав на човен.

      – Діти, ласкаво прошу на борт.

      Розділ другий

      Перед тим, як ми сіли в човник, Шарон влаштував цілу виставу з витяганням звідти шести звивистих щурів – так, неначе привілей пливти без страху підчепити чуму чи ще якусь моровицю дарували тільки ВІП-дивним. А тоді простягнув Еммі руку й допоміг зійти з причалу. Нас утрьох

Скачать книгу