Кобзар. Вперше зі щоденником автора - Тарас Шевченко

Скачать книгу

обоюдні,

      Розпанахають погане,

      Гниле серце, трудне,

      І вицідять сукровату,

      І наллють живої

      Козацької тії крові,

      Чистої, святої!!!

      Може… може… а меж тими

      Меж ножами рута

      І барвінок розів’ється —

      І слово забуте,

      Моє слово тихо-сумне,

      Богобоязливе,

      Згадається – і дівоче

      Серце боязливе

      Стрепенеться, як рибонька,

      І мене згадає…

      Слово моє, сльози мої,

      Раю ти мій, раю!

      Спи, Чигрине, нехай гинуть

      У ворога діти.

      Спи, гетьмане, поки встане

      Правда на сім світі.

19 февраля 1844, Москва

      Сова

      Породила мати сина

      В зеленій діброві,

      Дала йому карі очі

      І чорнії брови.

      Китайкою повивала,

      Всіх святих благала,

      Та щоб йому всі святії

      Талан-долю слали.

      «Пошли тобі, Матер Божа,

      Тії благодати,

      Всього того, чого мати

      Не зуміє дати».

      До схід сонця воду брала,

      В барвінку купала,

      До півночі колихала,

      До світа співала:

      «Е… е… лю-лі,

      Питала зозулі,

      Зозуля кувала,

      Правдоньку казала.

      Буду сто літ жити,

      Тебе годувати,

      В жупані ходити,

      Буду панувати.

      Ой виростеш, сину.

      За півчварта року,

      Як княжа дитина,

      Як ясен високий,

      Гнучкий і дебелий,

      Щасливий, веселий

      І не одинокий.

      Найду тобі рівню,

      Хоч за морем синім,

      Або крамарівну,

      Або сотниківну,

      Таки панну, сину.

      У червоних черевиках,

      В зеленім жупані

      По світлиці похо[д]жає,

      Як пава, як пані,

      Та з тобою розмовляє.

      В хаті, як у Раї!!

      А я сиджу на покуті.

      Тілько поглядаю.

      Ой сину мій, сину,

      Моя ти дитино!

      Чи є кращий на всім світі,

      На всій Україні!

      Нема кращого й не буде.

      Дивуйтеся, люди!

      Нема кращого!.. А долю…

      Долю роздобуде».

      Ой зозуле, зозуленько,

      Нащо ти кувала,

      Нащо ти їй довгі літа,

      Сто літ накувала?

      Чи є ж таки на сім світі

      Слухняная доля?

      Ох, якби-то… вміла б мати

      З німецького поля

      Своїм діточкам закликать

      І долю, і волю,

      Та ба… А зле безталання

      Зострінеться всюди,

      І на шляху, і без шляху,

      Усюди, де люди.

      Кохалася мати сином,

      Як квіткою в гаї,

      Кохалася… А тим часом

      Батько умирає.

      Осталася удовою,

      Хоч і молодою,

      І не одна… Та все ж тяжко..

      З горем та нудьгою

      Пішла вона до сусідів

      Поради просити…

      Присудили сусідоньки

      У наймах служити.

      Ізнищіла,

Скачать книгу