Кобзар. Вперше зі щоденником автора - Тарас Шевченко

Скачать книгу

подивися…

      Хіба ти не знаєш?»

      «Знаю, знаю», – і свячений

      З халяви виймає.

      «Признавайсь, проклятий жиде,

      Де моя Оксана?» —

      Та й замахнувсь.

      «Ховай, Боже!..

      В будинку… з панами…

      Вся в золоті…»

      «Виручай же!

      Виручай, проклятий!»

      «Добре, добре… Які ж бо ви,

      Яремо, завзяті!

      Іду зараз і виручу:

      Гроші мур ламають.

      Скажу ляхам – замість Паца…»

      «Добре, добре! Знаю.

      Іди швидче!»

      «Зараз, зараз!

      Гонту забавляйте,

      З півупруга, а там нехай.

      Ідіть же гуляйте…

      Куди везти?»

      «У Лебедин!

      У Лебедин – чуєш?»

      «Чую, чую».

      І Галайда

      З Гонтою танцює.

      А Залізняк бере кобзу:

      «Потанцюй, кобзарю.

      Я заграю».

      Навприсядки

      Сліпий по базару

      Оддирає постолами,

      Додає словами:

      «На городі пастернак, пастернак;

      Чи я ж тобі не козак, не козак?

      Чи я ж тебе не люблю, не люблю?

      Чи я ж тобі черевичків не куплю?

      Куплю, куплю, чорнобрива,

      Куплю, куплю того дива.

      Буду, серце, ходить,

      Буду, серце, любить».

      «Ой гоп, гопака!

      Полюбила козака,

      Та рудого, та старого —

      Лиха доля така.

      Іди ж, доле, за журбою,

      А ти, старий, за водою,

      А я – так до шинку.

      Вип’ю чарку, вип’ю другу,

      Вип’ю третю на потуху,

      П’яту, шосту, та й кінець.

      Пішла баба у танець,

      А за нею горобець,

      Викрутасом-вихилясом…

      Молодець горобець!»

      Старий рудий бабу кличе,

      А та йому дулі тиче:

      «Оженився, сатано, —

      Заробляй же на пшоно;

      Треба діток годувать,

      Треба діток одягать.

      А я буду добувать,

      А ти, старий, не гріши,

      Та в запічку колиши,

      Та мовчи, не диши».

      «Як була я молодою преподобницею,

      Повісила хвартушину над віконницею;

      Хто йде – не мине,

      То кивне, то моргне.

      А я шовком вишиваю,

      В кватирочку виглядаю:

      Семени, Івани,

      Надівайте жупани,

      Та ходімо погуляймо,

      Та сядемо заспіваймо».

      «Заганяйте квочку в бочку,

      А курчата в вершу

      ………….

      ………….

      І… гу!

      Загнув батько дугу,

      Тягне мати супоню;

      А ти зав’яжи, доню».

      «Чи ще? чи годі?»

      «Ще, ще!

      Хоч погану! Самі ноги носять».

      «Ой сип сирівець

      Та криши опеньки:

      Дід та баба,

      То й до ладу, —

      Обоє раденькі.

      Ой сип сирівець

      Та криши петрушку:

      ………….

      ………….

      Ой сип сирівець

      Та накриши хріну:

      ………….

      ………….

      Ой сип воду, воду

      Та пошукай броду, броду…»

      «Годі!

Скачать книгу