Кобзар. Вперше зі щоденником автора - Тарас Шевченко

Скачать книгу

на Великдень над пасками.

      «Молітесь, братія, молітесь! —

      Так благочинний начина. —

      Кругом святого Чигрина

      Сторожа стане з того світу,

      Не дасть святого розпинать.

      А ви Україну ховайте:

      Не дайте матері, не дайте

      В руках у ката пропадать.

      Од Конашевича і досі

      Пожар не гасне, люде мруть,

      Конають в тюрмах, голі, босі…

      Діти нехрещені ростуть,

      Козацькі діти; а дівчата!..

      Землі козацької краса,

      У ляха в’яне, як перш мати,

      І непокритая коса

      Стидом січеться; карі очі

      В неволі гаснуть; розковать

      Козак сестру свою не хоче,

      Сам не соромиться конать

      В ярмі у ляха… горе, горе!

      Молітесь, діти! Страшний суд

      Ляхи в Україну несуть —

      І заридають чорні гори.

      Згадайте праведних гетьманів:

      Де їх могили? Де лежить

      Останок славного Богдана?

      Де Остряницина стоїть

      Хоч би убогая могила?

      Де Наливайкова? Нема!

      Живого й мертвого спалили.

      Де той Богун, де та зима?

      Інгул щозиму замерзає —

      Богун не встане загатить

      Шляхетським трупом. Лях гуляє!

      Нема Богдана червонить

      І Жовті Води, й Рось зелену.

      Сумує Корсунь староденний:

      Нема журбу з ким поділить.

      І Альта плаче: „Тяжко жити!

      Я сохну, сохну… Де Тарас?

      Нема, не чуть… не в батька діти!“

      Не плачте, братія: за нас

      І душі праведних, і сила

      Архістратига Михаїла.

      Не за горами кари час.

      Молітесь, братія!»

      Молились,

      Молились щиро козаки,

      Як діти, щиро; не журились,

      Гадáли теє… а зробилось —

      Над козаками хусточки!

      Одно добро, одна слава —

      Біліє хустина.

      Та й ту знімуть…

      А диякон:

      «Нехай ворог гине!

      Беріть ножі! Освятили».

      Ударили в дзвони,

      Реве гаєм: «Освятили!»

      Аж серце холоне!

      Освятили, освятили!

      Гине шляхта, гине!

      Розібрали, заблищали

      По всій Україні.

      Треті півні

      Ще день Украйну катували

      Ляхи скажені; ще один,

      Один останній сумували

      І Україна, і Чигрин.

      І той минув – день Маковія,

      Велике свято в Україні.

      Минув – і лях, і жидовин

      Горілки, крові упивались,

      Кляли схизмата, розпинали,

      Кляли, що нічого вже взять.

      А гайдамаки мовчки ждали,

      Поки поганці ляжуть спать.

      Лягли, і в голови не клали,

      Що вже їм завтра не вставать.

      Ляхи заснули, а Іуди

      Ще лічать гроші уночі,

      Без світла лічать бариші,

      Щоб не побачили, бач, люде.

      І ті на золото лягли

      І сном нечистим задрімали.

      Дрімають… навіки бодай задрімали!

      А тим часом місяць пливе оглядать

      І небо,

Скачать книгу