LITMIR.BIZ

Скачать книгу

міг би сього бука вирвати з корінням.

      Поклав на нього руку, а бук почав одразу нагинатися. Маріка закричала:

      – Брате, не хитай, бо майже впаде!

      Іванко, як побачив, що бук подається, поклав на нього другу руку. Вийняв дерево з корінням і перевернув верхом до землі, а корінням догори. Тоді узяв сестру на руку і легко поніс.

      Іде, іде – крізь темні ліси. Бачить якийсь блиск. Підійшов, а то блищить у камені. Таке маленьке світло, як від свічечки. Іванко вдарив у каменя, а той розсипався на порох. І помітили, що в землю ведуть сходи. Зійшли униз – там двері. Хлопець їх розбив і здивувався: сімнадцятилітня красна дівчина варила в печі їсти. Вона запросила:

      – Заходьте в нашу хижу і щось поїсте, бо виджу, що голодні.

      Сіли вони їсти, а дівчина приказує недобре:

      – Вечеряйте, та йдіть собі геть, бо тут живе дванадцять розбійників. Коли прийдуть – порубають вас!

      Іванко їй відповідає:

      – Нам однаково. Нянько нас відправив у хащу на смерть, щоб загинули.

      Нараз земля колишеться – приходять розбійники. Дивляться, а їхні дванадцятиметрові двері розбиті на порох. І радяться:

      – Що маємо робити? Чи йдемо до хижі, чи лишимо все своє добро?

      А старший говорить:

      – Хлопці, я не дуже лишив би наше золото і срібло, але тут була велика сила. – Далі подумав і сказав: – А все-таки заглянемо в хижу.

      Заходять до хати, а там сидить хлопчина і ще менша дівчинка. Тоді вже нічого не брали в голову на них. Розвішали рушниці по стінах, сіли собі вечеряти. Коли повечеряли, старший наказав:

      – Ану, хлопці, підіть у пивницю і принесіть пива.

      Троє скочили в пивницю і принесли три бочки пива.

      Старший почав бесіду з Іванком:

      – Коли ти вип'єш цілу бочку пива, то лишишся живим.

      На то Іванко каже:

      – А ви зробіть наперед самі, аби я бачив – як.

      Старший зупинився коло бочки, вдарив перстом у дно, вибив його, підняв бочку і випив усе пиво.

      То-то був хлопчище!

      – Ну, випий ти!

      Іванко став, і коли мізинцем ударив у бочку, обручі порвалися і пиво розіллялося. Розбійники схопили свою зброю, обскочили Іванка й закричали:

      – Підіймай угору руки!

      Іванко засміявся:

      – Послухайте, люди, думаю, перед смертю ви дозволите мені побавитися шаблею.

      І коли витяг свою шаблю, то нараз відтяв одинадцять голів. Старший був хитрий, впав у кров, і йому лиш вухо Іванко сягнув. Зібрав хлопець розбійників і позносив у порожню хижу, а сам рушив по других кімнатах. В одній стільки золота, що тільки посередині лишилася вузенька доріжка; у другій – одежа, яку собі задумати; а у третій – хліба, муки, сала – всього, що потрібно. Хіба лише пташиного молока нема. Коли Іван оглянув ґаздівство, каже служниці:

      – Дівчино, як ти сюди потрапила і чия ти?

      – Я того й того царя дочка. Ходила у школу, що на краю міста. Розбійники напали на мене і взяли із собою. Так я вже шість років тут перебуваю.

      – Коли вмієш писати і розумієшся у світі,

Скачать книгу