ТОП просматриваемых книг сайта:
Етикет. Дитяча енциклопедія. Отсутствует
Читать онлайн.Название Етикет. Дитяча енциклопедія
Год выпуска 2009
isbn
Автор произведения Отсутствует
Жанр Учебная литература
Издательство Фолио
Титулованих осіб, за тогочасним етикетом, треба було вітати за певними правилами. Графа слід було називати «ваше сіятельство», короля – «ваша величність», князя – «ваша світлість». Якщо до когось зверталися не так, як належало відповідно до його статусу, це сприймалося як образа. Але могло бути й навпаки. Прикладом цього може стати сцена з комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві». Коли підмайстри принесли Журдену новий одяг, вони, очікуючи плати за роботу, починають підлещуватись до нього:
Підмайстер. Ваша милість! Пожалуйте скільки-небудь підмайстрам, щоб вони випили за ваше здоров’я.
Журден. Як ти мене назвав?
Підмайстер. Ваша милість.
Журден. Ваша милість! Ось що значить вдягтися попанськи! А будете ходити у міщанському одязі – ніхто вам не скаже «ваша милість». (Дає гроші.) Ось тобі за «вашу милість»!
Підмайстер. Дуже вдячні, ваше сіятельство.
Журден: «Сіятельство»? Ого! «Сіятельство»! Почекай, друже… «Сіятельство» чого-небудь коштує, це не просте слово – «сіятельство»! На, ось тобі від його сіятельства!
Підмайстер. Ваше сіятельство! Ми всі, як один, вип’ємо за здоров’я вашої світлості.
Барон Ротшильд. Худ. Іоганн Карл Вілька
Журден. «Вашої світлості»? Ого-го! Постривай, не йди. Це ти мені – «ваша світлість»! (Убік.) Якщо мова дійде до «високості», слово честі, йому дістанеться весь гаманець.
Як бачите, підмайстер підлещувався до Журдена в дуже простий спосіб: він постійно «підвищував» свого співбесідника, звертаючись до нього спочатку як до дворянина, потім – як до графа, й нарешті – як до принца. Для міщанина ці слова були справжньою райською музикою, бо він не мав жодного права на всі ці титули, а отже, і на такі звертання.
Від Київської Русі до наших часів
Наші предки також віддали належне правилам поведінки. В Лаврентіївському списку під 1096 роком міститься досить незвичайна літературна пам’ятка Київської Русі – так зване «Повчання дітям» Володимира Мономаха. «Повчання» написане десь у середині лютого – на початку Великого посту 1117 року, але не пізніше 1125 року (дата смерті Мономаха).
«Повчання» містить багато цитат зі Святого письма. У першій частині вміщені уривки із «Слова про подвижництво» та «Слова про доброчинність» Василія Великого, який повчав юнаків, що «треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє: при їді і питті без галасу великого бути, при старих – мовчати, премудрих – слухати, старшим – коритися, з рівними і меншими – приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не ганити розмовою, надміру не сміятися, соромитися старших; до жінок недостойних не говорити;