Марадона - Сергій Жадан

Скачать книгу

такт із твоїм серцебиттям.

      Ми залишились на цій землі, щоби нашим дітям недалеко

      було ходити на наші могили.

      Це наш острів свободи,

      розширена свідомість

      сільського господарства.

      Пеніцилін і Калашников – два символи боротьби,

      Кастро Донбасу веде партизанів

      крізь туманні грибні плантації

      до Азовського моря.

      – Знаєш, – сказав він мені, – вночі, коли всі засинають

      і темні ґрунти всмоктують у себе туман,

      я навіть уві сні відчуваю, як земля рухається навколо сонця,

      я слухаю, слухаю, як вони ростуть —

      гриби Донбасу, нечутні химери ночі,

      виходячи з пустоти, виростаючи з кам’яного вугілля,

      доки серця стоять, ніби ліфти в нічних будинках,

      гриби Донбасу ростуть, ростуть, не даючи померти

      від туги усім зневіреним і пропащим,

      тому що, чувак, доки ми разом,

      доти є кому переривати цю землю,

      знаходячи в її теплих нутрощах

      чорний колір смерті,

      чорний колір життя.

      Сезонна робота в Карпатах

      В Карпатах повітря прогрівається швидше,

      ніж усюди, ясна річ – гори, ліс, зелений туризм,

      але навіть тут трапляються речі загадкові

      й моторошні. Скажімо, рік тому на лісовій дорозі,

      за пару кілометрів звідси, вбили жінку.

      Поліція намагалась когось знайти,

      але кого ти в горах знайдеш – найближчі

      потенційні вбивці живуть за двадцять

      кілометрів звідси, себто в Словаччині.

      Але щось вони собі там винюхали, натякали,

      що знають убивцю, але не скажуть – аби

      не заважати слідству. Не знаю, не знаю,

      що вони досліджували, але слідству справді

      краще не заважати. І тепер всім, хто

      проходить цією дорогою, скажімо о пів

      на першу ночі, обов’язково стає

      моторошно, ця атмосфера смерті, хапає

      тебе за волосся і підіймає над деревами,

      і ти бачиш всіх потенційних убивць,

      і боїшся ступити на землю,

      яка вже прогрівається,

      вже прогрівається.

      Давайте подумаємо, радились поліціянти поміж собою,

      як це могло бути.

      Ось вона вийшла на дорогу

      і побачила цих похмурих

      чоловіків, які переганяли глухими дорогами

      свої отари. І ось вона стала просто проти них

      і кожен із них подумав – ось ця жінка, яка

      несе сум’яття у наші душі, яка внесе розбрат

      поміж наших овець, яка дістане флейту

      і наші вівці, гордість сільського господарства

      республіки, підуть за нею

      в безчасся і морок.

      І що в такому разі було далі? – далі намагались

      докопатись до правди поліціянти. А далі один із них

      заговорив: браття, я знаю, що ви думаєте, ви думаєте,

      чи стане у нас снаги зупинити її, цю жінку,

      яка хоче забрати наші душі і наших овець,

      то ось що я вам скажу – подих туману

Скачать книгу