Марадона - Сергій Жадан

Скачать книгу

знає цей приватний сектор. В одному з тих котеджів

      і жила третя жінка Марата,

      там він

      і забухав.

      Щось у ньому зламалось, він взяв-таки цей

      кредит і приїхав до своєї третьої

      жінки

      з валізою

      бабла.

      Ось, – сказав зі злістю, – сто штук, мій кредит,

      мої пароплави й порти.

      І вже після цього забухав.

      Можливо, в ньому теж

      озвалася субстанція страху, тому що він пив

      день, потім пив ще один день, потім знову пив,

      випив парфуми сальвадор далі,

      все повторюючи – моя Андалузія, моя Гренада.

      Потім у котеджі вони ділили його тіло.

      Мені, – сказала дружина, – по хую бабки,

      мені потрібен він, я забираю його.

      Ні, – сказала коханка, – мені теж по хую бабки,

      тим більше я була в долі,

      але його забираю я.

      А третя сказала, – а ось мені бабки абсолютно не по хую,

      ви не подумайте, що я така сука,

      просто сто штук це гроші все-таки, але його я теж любила,

      він навіть парфуми мої випив,

      тому він залишиться мені.

      І ось вони сиділи над його тілом

      і ділили його між собою,

      тому що є багато причин триматись за близьких нам людей,

      тому що так чи інакше любов – це командна гра,

      тому, врешті-решт, ще більше за смерть

      кожен із нас боїться

      опинитися

      сам на сам

      зі своїм

      життям.

      Гриби Донбасу

      Донбас навесні тоне в тумані, і сонце ховається за сопками.

      Тому треба знати місця,

      треба знати, з ким домовлятися.

      Це був робітник колишнього насосного цеху,

      мужик, потріпаний алкоголізмом.

      – Ми, – сказав при знайомстві, – робітники насосного цеху,

      завжди вважались елітою пролетаріату, ага, елітою.

      Свого часу, коли все полетіло к єбєням, багато хто

      опустив руки. Лише не працівники

      насосного цеху, лише не ми.

      Ми тоді зібрали незалежні профспілки гірників,

      захопили три корпуси колишнього комбінату

      і почали вирощувати там гриби.

      – Як гриби? – не повірив я.

      – Так. Гриби. Хотіли вирощувати кактуси

      з мескаліном, але у нас,

      на Донбасі, кактуси не ростуть.

      Знаєш, що головне, коли вирощуєш гриби?

      Головне, щоб тебе перло, точно, друг, – головне, щоб перло.

      Нас – перло, повір мені, нас і зараз пре, можливо тому,

      що ми все-таки еліта пролетаріату.

      Ну, і значить що – ми захопили три корпуси

      і висіяли наші гриби.

      Ну, і там – радість праці, почуття ліктя,

      сам знаєш – це п’янке відчуття трудових звершень.

      А головне – всіх пре! Всіх пре і без грибів!

      Проблеми почались уже за пару місяців.

      У нас тут серйозний район, сам бачив,

      нещодавно спалили заправку, причому – міліція

      там усіх і накрила, вони навіть

      заправитись не встигли,

Скачать книгу