ТОП просматриваемых книг сайта:
.
Читать онлайн.
Так робив Грицько весну й лiто. За цiлий день випускав косу з рук тiльки тодi, коли треба було попоїсти та виспатись. I спав вiн ту коротеньку лiтню нiчку мертвим сном, яким тiльки спить чоловiк, виморений важкою роботою. А тiльки що свiтова зоря займалася, починав жеврiти схiд сонця, — знову в Грицькових руках звивалась коса, як та гадюка, по рiвному степу. Хазяїн зглянувся на його щиру працю, похвалив його й набавив трохи плату.
— Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи та села закупити, що так налягаєш на роботу? — казали йому земляки-селяни.
— А що? — усмiхаючись, питав Грицько. — Чого тут дивиться? Узяв косу — чеши!
— Гляди лиш, щоб очкур не урвався, — хто-небудь щипне.
— Не бiйсь: не твоєї натури! — одкаже Грицько та й знову за косу.
Одначе, як щиро не налягав Грицько, як з мочi не рвався, а прийшлося пiд осiнь лiчити заробiтки, — тiльки сотню й налiчив!
«Воно й добре, — дума сам собi, — оже все-таки трохи. Що ти з сотнею вдiєш? Поганенький грунт можна купити, — так же до грунту ще багато треба. Де ти, об вiщо руки зачепиш?.. Хiба на зиму зостатись?»
I справдi Грицько зостався. Селяни пiшли назад додому, а вiн потяг далi — до Ростова. На дорозi зустрiв вiн таких, як i сам.
— А куди? — завжди питали його подорожнi.
— До Ростову.
— Не ходи до Ростову, ходiм до Херсону! — раяв йому один з них.
— Чому?
— Там малий заробiток, а в Херсонi на кораблях дуже добрий.
— Зате ж далi.
— На пiвтижня... То що? Ходiм!
— Та чи ходiмо, то й ходiмо, — подумавши, одказав Грицько, та й пiшов з людьми.
Прийшли вони в Херсон ще заранi; обiйшли город; роздивилися; пiшли на пристань. Лиман перед їх очима — скiльки засягнути — лелiв; по йому, мов великi палаци, ходили судна, берлини, баркаси, плоти, а мiж ними й пароходи снували. Люди на пристанi, як черва, ворушилися, бiгали, всяку всячину виносили, кричали, гвалтували.
— По полтинику од сотнi дощок! — кричав хазяїн з плоту. Народ бiг туди.
— По три семигривеники! — кричав з другого — i народ, як хвиля, кидав цей плот, перебiгав до другого.
— По карбованцю день! — кричали з судна.
— По карбованцю з четвертаком!.. По пiвтора!
Усяк викрикував свою цiну, усяк бiгав, як несамовитий, од одного судна до другого, де бiльше давали; од плоту до плоту... Сторгувавшись в цiнi, робiтники злазили на плот або на берлину, виймали звiдти усячину, i нерiдко, по пояс у водi, виносили на головах дошки, бочонки, качали на вiрьовках сороковi бочки.
Став i Грицько, до одного плоту. За день — мало не три карбованцi заробив.
«Еге! — подумав вiн, — та це мiсяць отакої роботи, то й багатирем станеш?»
Оже — ба! Раз — така робота