LITMIR.BIZ

      Ні. Я християнин

      і більш ніким не хочу буть.

      Се видно.

      Чи й всі такі в новому світі будуть?

      Авжеж, ми всі там будем громадяни

      небесної держави, а не Риму,

      і не Афін, і не Александрії,

      чи як там звуться ще столиці людські.

      Ну, не хотів би я дожить до сього!

      Там будуть праведні, воскреслі з мертвих,

      а не такі, як ти.

      Нехай і так.

      Доволі з мене, що тепер я бачу.

      Як далі піде так, ми хутко станем

      чужинцями у нашім ріднім краю,

      вигнанцями з небесної держави,

      бо їй нема на нашім світі місця,

      та й ми дістатися туди не можем,

      де перше треба вмерти, щоб ожити,

      і втратити зовсім подобу людську,

      щоб статися не людьми й не богами,

      а чимсь таким, як тінь, як дим, як пара.

      Таким, як дух, безгрішний, чистий дух.

      Без марних клопотів, без людських злиднів.

      Не будуть там ні сіяти, ні жати…

      Поки новий Єрусалим настане,

      то Рим піде в старці, бо ваша віра

      зруйнує працьовитість, а жебрацтво

      в честь уведе, хоч і не дасть загоди

      голодній черні, тільки роздратує.

      Се ти говориш так, бо не збагнув,

      що значить боже царство – тут настане

      не цезарям свавільним панування,

      а богові єдиному.

      Наступить

      той бог єдиний нам усім на шию,

      мов східний деспот. Ні, вже я волію

      державу навіть цезарів найгірших, —

      хоч я республіканець, як ти знаєш.

      Волію щиро пантеон великий,

      де міститься республіка весела

      богів Еллади гарної, що стали

      в Італії сенатом при народі

      богів латинських мудрих, працьовитих.

      Юпітер не цурається з’явитись

      Серапісом в Єгипті чи Аммоном,

      Венера подає Астарті руку

      так, як сестра сестрі.

      О, сим не трудно

      погодитись, бо всі вони, злі духи,

      однаково злочинні та розпусні,

      їм легко в згоді жить.

      Так, мир і згода,

      гармонія небесна панувала

      в великім пантеоні. Поки дух

      юдейського народу, мстивий, заздрий,

      дав невидимий меч своєму сину

      Ісусу з Назарета. З того часу

      порушилась гармонія всесвітня

      на небі й на землі. Не видно краю

      великій боротьбі, що перейшла

      на землю з неба, від богів на люди.

      Їй буде край, коли той пантеон

      до підмурівку знищить

Скачать книгу