ТОП просматриваемых книг сайта:
Спокуса. Панас Мирний
Читать онлайн.Название Спокуса
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Панас Мирний
Серия ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Издательство Стрельбицький Дмитрий Майєвич
Славте господа всі, величайте його!
Уклонися йому увесь світ, вся земле!
Він великий є бог, над богами господь,
Його воля свята хай над нами вита!..
Слава господові нашому, слава!
Вовіки і віки – слава!
Усі (гукають за Адамом, аж по раю луна іде).
Слава господеві нашому, слава!
Вовіки і віки – слава!
Адам. Амінь!
Усі. Амінь!
Насуває над раєм біла, як сніг, хмара і почина спускатися на землю білими крупами.
Адам. Манна пада! Манна пада! Господь посилає нам манну. Ходімо підкріплятися нею.
Усі розходяться в різні сторони. Адам і Єва, узявши дві чималих лушпаїни з горіхів, почали у їх збирати манну, а назбиравши повні, посідали рядком під деревом і почали їсти.
Єва. Ну й чого-то така смачна манна оця? Уживаєм щодня, а не докучає!
Адам. Бо господній се хліб… його воля свята!
Єва. А по правді скажи: чи тебе не кортить коли-небудь чого й іншого з'їсти?
Адам. І на думці нема. Та й чого?
Єва. Як чого?
Хіба в нас у раї їстівне не росте?
Он куріпка – дивись; молочай он буя;
А козельці заглядають аж в очі!
Або – он, на кущі, – як пасльон почорнів?
Аж сміються виноградові грона!
Адам.
Та й дурниця яка в твою голову йде!
Тож – живе, а живого господь
Заказав нам ніколи не їсти.
Єва.
Та я чула про се. Тільки дивно мені:
Нащо ж волю господь на усе нам подав,
Попустив, що захочем робити?
Адам.
Ну, то що? Волю – дав, а проте – наказав,
Як отут нам поводитись треба,
Щоб не вскочити в гріх.
Єва.
Ото й дивно мені!
Коли воля – то на все уже воля.
А то: воля – одно, а закон – не дає
Їй широко розпросторити крила:
І те можна, і те, а до того – то й зась!
Бо закон не велить, щоб не вскочити в гріх…
Задля чого ж оце, розкажи ти мені?
Адам (хитаючи головою).
Єво, Єво! Що це ти, нерозумная, плещеш?
Щось недобре в душі твоїй коїться, Єво!
Єва (сумно).
Не втаюсь: там щось є,
Щось непевне заклюнулось в неї
І полоха спокій мій, і спать не дає.
Чудні сни мою душу лякають щоночі!..
От і вчора: приснилось мені,
Що стоїш ти отам – на поляні
Гордий силою, що у тебе вона
Так і скаче із очей твоїх чорних,
Так і прище з усії постанови —
Владних рук, бистрих ніг і високого стану.
І та сила твоя так і тягне мене,
Так і вабить під захист могучий…
Там, – здається мені, – не боятимусь я
Анічого на світі; від всього забороне
Ота сила твоя і… щаслива, до тебе горнуся,
Заглядаю у вічі огненні твої,
Припадаю до високої груді,
Щоб спочити край серця твого,
Що так шпарко підкидається – б'ється…
І