Іван Мазепа - Олег Друздєв Українці. Історія нескорених

Скачать книгу

закріпив роздільність України й поставив хрест на досягненнях Хмельницького. Маючи амбіції гетьмана «обох берегів», Самойлович відрядив до Голіцина Мазепу. Той мав переконати царського фаворита, який визначав політику держави, у недоцільності даної угоди. А у випадку, якщо рішення стосовно неї ухвалено, запропонувати низку додаткових положень про статус Запорізької Січі як такої, що мала підпорядковуватись царю (а за фактом гетьману), та суто релігійне положення, за яким не мали переслідувати православних Правобережжя.

      Однак головною проблемою, яку приніс власне Вічний мир, стала ініціатива Польщі стосовно московських походів до Криму. При опорі цій ідеї Мазепа знову проявив себе чудовим стратегом і знавцем ситуації в регіоні. У своїх аргументах він виходив з дуже простої логіки: подолати кочовиків одним ударом буде практично неможливо, а тактика захоплення фортець по дорозі на півострів є неефективною, оскільки через нестачу продовольства в регіоні утримати їх буде неможливо. Більше того, татари отримають чудовий шанс атакувати власне московські землі. Мазепу не послухали, і дарма, згодом всі його перестороги справдились із феноменальною точністю.

      Самойлович ще не раз опирався ідеям Голіцина, котрий розглядав Гетьманщину як засіб здійснення своїх планів і мав образу на гетьмана за те, що той підтримав колись Ромодановського в суперечці з ним та не підтримав його власні плани. Того ж року він сам відмовився посилати своїх послів для переговорів із поляками. У приватній розмові з думним дяком Українцевим взагалі прямим текстом сказав, що «Криму ніякими методами не завоюєш і не втримаєш».

      Наступного року до Москви вирушив вже Кочубей з проханням до царів домагатись збереження за ними прав на Правобережжя, на що кремлівський уряд відповів відмовою, мотивуючи тим, що це порушить перемир’я з Річчю Посполитою. Самойлович не здавався й за рік відрядив Мазепу зі своїм сином Григорієм переговорити з «потрібними людьми», щоб не допустити розв’язання війни з Кримом та домогтись закріплення Правобережжя за Польщею. Та ця таємна місія знову зазнала поразки. Погляд уряду залежав від погляду Голіцина, який його і уособлював, а він дивився на південь, на Крим. Голіцин знав про опозицію з боку Самойловича. Це йому категорично не подобалось. За цю опозицію згодом і поплатився козацький гетьман…

      Період Самойловича став для Мазепи своєрідною школою великої політики, інтриг та боротьби, що зробили з нього людину, яка не довіряла практично нікому та вміла вести свою гру так, як цього не вмів жоден інший. Чи можна його за це засуджувати? Сказати, що він був хитрим і підлим? Уявіть себе політиком в середовищі недовіри й сили-силенної доносів, які могли вартувати життя, чи змогли б ви бути чесним і відкритим з іншими? Мабуть, і Мазепа не міг. Та головні перипетії його долі тільки починались…

      На шляху до булави

      «У політиці немає друзів, є ситуативні союзники» – ця нехитра істина справджувалась

Скачать книгу