LITMIR.BIZ

      Відкрилися – посілості – бездонні,

      Що їх – у шкірки втілень – господиня,

      Котра – із хаосу – шматками – цілоденна.—

      Ще – існування – дівка – на виданні. —

      Й струмує – дійсність – в обриси – голчасті,

      Де – кузов небуття а потвори – чистять,

      Заки – і їм – дадуть – з заглибин – чосу,

      Щоб – з дерева буття – чергову – чухру.[46]

      Й скрізь – на відтинках – з форм нових – варіння!

      Коріння – часу – крізь – бруньки – й вмирання. —

      Народжуються – й лускають – пухлини,

      Аби – всі ядра – в висхідному – пляні —

      Й голівку – й серце – кожний – елемент,

      Який – надто усталене – лама.

      Повіяло – отавою – знадвору.

      З басейну – у дворі – дитячий – вереск,

      На хмарці – гуска – дошкільнятам – варить —

      З веселок – борщик, кому – конче – в вирій.

      На листі[47] – полиск – лагодить – бляхар,

      Аби – в обхід – защемлене – й лихе.

      Неблимно – небом – риб’ячий – міхур.

      З найближчих – шхер – легіт – русалок – хор.

      Сандалі – існування – знов – пустельник —

      Там, де площин ущільнення – настало. —

      Чотири – світу сторони – зручніше —

      На плечах, – й зрівноваженіше, – ношу.

      Щоб – там, де – щойно – обрію – кінець, —

      Лазівка – в дійсність, – стереокіно.

      Буття, – вкотре, – міня – орієнтир.

      Проміжні – ланки – перебрали – старт. —

      Нові світи, – опеньками, – етер —

      Із чергових – галактик – ґарнітур.

      Ледачий – простір – геть очемерів:[48]

      На власну – руку – і струмки, й – моря.

      Піраньї щелепи – ростуть – з дерев,

      Й ніхто – і пальцем, щоб – набік – мару.

      Хоч – вже, – частинами, – жонґлер-вигадник —

      Ущільнює – відхилення – погодні.

      Вертихвости – тлін – мелють, де – нестули[49]

      Бльокують – дійсности – рухому – стелю,

      Заки – бодай – один – з небагатьох —

      Вогню з грудей, що – його – волі птах.

      Світає. – Краєвид – черговий – виверт:

      Вздовж – улоговини – крилаті – леви —

      З веж – перегони – гідр – семиголових. —

      Від жертв – і сліду, а – ліжка – кривавлять.

      Із вати – міст. Вокал – блукає – вутлий,

      Де ще – сторожу – триметрові – нетлі. —

      Скрізь – никають – макітри – синюваті,

      В яких – з кістками – часом – й самоцвіти.

      I знову – тиша. Лиш – дівча – вараска[51] —

      Стрілою – сіно, щоб – з-під тамариску —

      До іншої площини – василіск, —

      Й лазівку, де – він, – місто – і село —

      Назавжди – мідницею.[52]

Скачать книгу