ТОП просматриваемых книг сайта:
Шлях меча. Генри Лайон Олди
Читать онлайн.Название Шлях меча
Год выпуска 0
isbn
Автор произведения Генри Лайон Олди
Жанр Боевое фэнтези
Серия Кабірський цикл
Издательство Громов Д.Е., Ладыженский О.С. (Г.Л.Олди)
Унизу стояв добре знайомий мені підпис великого еміра Дауда Абу-Саліма.
Доки я читав, блазень заглядав мені через плече, так що я був певен, що він теж встиг ознайомитися зі змістом булли. Якщо не ознайомився раніше…
– А що, з’їв? – зловтішно запитав я. – Себто – прочитав?!
– Ні, – розплився страшенно задоволений блазень, – я читати не вмію! А що там написано? Певно, що ти, Чене, – дурень? Та про це писати необов’язково, це й так усі знають. А хто не знає – тому я розповім. Усно.
Я спробував утримати себе в руках. Якщо бути точним – в одній руці.
– Клич коваля Коблана! Тут написано, щоб усі жителі Кабірського емірату сприяли мені. І я вимагаю, щоб мене звідси випустили! Негайно!..
– А навіщо, власне? – поцікавився блазень. – Тут тебе годують, напувають, сприяють, і робити нічого не треба – знай собі руку вправляй…
Він несподівано підстрибнув і підморгнув мені.
– В Чена-дурня отака металева є рука, – проспівав він, кривляючись, – і сприяння від Коблана пити вина з бурдюка! Навіщо тобі звідси йти?
– Великий емір доручив мені розслідування. І ти ж не гірше від мене про це знаєш! – я сам дивувався, навіщо кажу все це Друдлові.
– І як ти збираєшся розслідувати? – не вгамовувався допитливий Друдл. – Мертв’ячків розпитувати? Сліди по ночах шукати?
– Крім мертв’ячків, є ще й живі! – огризнувся я. – І взагалі, якщо наказано сприяти мені – то й сприяй! Клич Коблана – і випускайте мене звідси!
– Сприяння – це правильно, – з наснагою підхопив блазень. – Ото ми й будемо тобі сприяти. Ти сидітимеш тут і розслідуванням керуватимеш, як головний дурень – а ми з Кобланом будемо сприяти й твої доручення, як менші дурні, виконувати. І вийде в нас чудове розслідування дурнів!
Я відчув, що нестримно шаріюся.
– Тож і сиди тут, – продовжив Друдл, – і керуй. Рука в тебе тепер є – залізна, між іншим – то й будеш нею водити: туди-сюди, туди-сюди… Вказувати. Ось. А керувати можна й звідси – для твоєї ж безпеки. Бо в місті у нас неспокійно – недавно ще двох мертв’ячків знайшли, і третього, живого, але однорукого, на кшталт тебе. Тепер Кобланові роботи додасться – другу руку кувати!
Моя ліва долоня намацала масивний свічник, що стояв на столі.
– То що, до кого піти, про що запитати? – безневинно запитав блазень. – Нумо, керуй!
Я щосили запустив у нього свічником. Друдл легко ухилився і, огидно кривляючись, вискочив у двері.
Почувся звук засува… рідний і до болю знайомий.
8
Того ж дня я сунув буллу під ніс Кобланові. Коблан довго читав, ворушачи губами, потім повернув мені буллу, якийсь час думав і, нарешті, поцікавився:
– Тобі чогось принести?
І цього знущання я вже не витримав. Нехай блазень… Але Коблан?!
І я вдарив коваля