Скачать книгу

що стирчали з-під зовсім недоречних камуфляжних шортів.

      Охоронець у формі, зиркнувши на папірець, який простягла йому Кая, промовив «Ліфт G» й показав кудись у глиб коридору. Черга до ліфта зміїлась довжелезна, Кая спромоглася потрапити в кабінку лише з третього разу. Люди у ліфті стояли, тісно притиснувшись одне до одного, а кабіна скидалася на скрипучу залізну труну, отож Каї мимохіть згадалися цигани, які хоронять своїх покійників у вертикальному положенні.

      Нічліжка належала мусульманинові з чалмою на голові, який, схопившись, охоче показав їй комірку, де якимось незбагненним чином на стіні під ліжком уміщався ще й телевізор, а в узголів’ї – схлипував кондиціонер. Зáпал хазяїна випарувався, щойно Кая, обірвавши його рекламну скоромовку, показала світлину, де було зображено чоловіка й написане його ім’я так, як значилося у паспорті. Спитала, де б він міг зараз перебувати.

      Забачивши реакцію хазяїна, жінка поспіхом додала, що вона – дружина того чоловіка. Секретар у посольстві застеріг Каю, що розмахувати будь-яким офіційним посвідченням у подібних закладах було б «контрпродуктивно». І тоді вона жалісно додала, що у них з тим чоловіком – п’ятеро діточок, тож хазяїн миттєво змінив своє ставлення. Молода жінка, яка породила на світ стількох дітлахів, викликала у нього співчуття. Важко зітхнувши, він похитав головою й промовив уривчастою англійською:

      – Сумно, дуже сумно, пані. Вони прийшли й забрали його паспорт.

      – Хто?

      – Хто? Тріада, пані, як завжди, Тріада.

      – Тріада? – не стримала подиву Кая.

      Певна річ, вона знала про таку організацію, але, по правді, китайська мафія для неї асоціювалася з коміксами та фільмами про крутих каратистів.

      – Сідайте, пані. – Він поспіхом присунув їй стільця, на який вона опустилась. – Вони шукали його, а його не було, тож вони забрали його паспорт.

      – Паспорт? Чому?

      Він не поспішав з відповіддю.

      – Прошу, я мушу знати.

      – Боюся, ваш чоловік ставив на коней.

      – На коней?

      – «Хепі Велі». Іподром. Там є тоталізатор та усілякі бридкі речі.

      – І він заборгував? Тріаді?

      Чоловік кивнув і кілька разів хитнув головою – ствердно й співчутливо.

      – Тож вони забрали паспорт?

      – Він має викупити паспорт, заплативши борг, якщо забажає покинути Гонконг.

      – Але ж він може отримати новий паспорт у Норвезькому посольстві!

      Чалма хитнулася туди-сюди.

      – Звісно. А ще можна придбати фальшивий за вісімдесят доларів. Тут, у Чункінзі. Але проблема не в паспорті. Проблема в тому, що Гонконг – це острів, пані. Як ви сюди дісталися?

      – Літаком.

      – А як збираєтеся повертатися назад?

      – Літаком.

      – Єдиний аеропорт. Квитки на літак. Усі прізвища занесено до комп’ютера. Багато перевірок. І чимало людей в аеропорту, яким Тріада приплачує, щоб вони впізнавали потрібні обличчя. Розумієте?

      Вона

Скачать книгу