Священна книга гоповідань - Павло Коробчук

Скачать книгу

їм снився перший дзвоник і купа дружньої дітвори.

      Баба Зося чудово почула, з якого закутка даху пролунала телефонна мелодія. Вона дістала з-за пазухи стос паперів для перепису квартири від її імені на гопників Іванів, поклала ці документи на смолянисте покриття даху, сіла на них у позі лотоса, наскільки її тіло дозволяло згадати, що таке поза лотоса, поклала поруч сокиру і задивилася вдалину. Так, ніби уявила, що дивиться за вікно, де гойдався кучерявий хлопчик.

      Бабуся за свої дев’яносто з гаком років навчилася брати час за шкибарки. Вона настільки володіє часом, що коли смерть прийде до неї з косою, то вона стане перед смертю з сокирою. І ще невідомо, хто кого.

пістолєт, живі сто лєт

      І-раз есемескою доклав усю малину братові, який щойно йому дзвонив: «Я на криші. Мені кришка».

      Було зрозуміло, що брати мусять якомога швидше витягти брата з цієї катакомби смерті.

      І-два кабаном рвонув у квартиру за пістолетом. Не в зйомну кімнату з порубаними дверима, а в їхню стаціонарну, колишню хату, саме там була зброя.

      Туди ж біг І-три. Він добіг тунелем до платформи на станції, вистрибнув на станції, розкидав плечима усіх пасажирів і теж тулив у квартиру за пістолетом.

      Три Івани, один пістолет на трьох.

      За кілька хвилин два гопники підбігли назустріч один одному під під’їзд їхнього будинку, мовчки заскочили додому, дістали зі сховку пістолет і рвонули рятувати брата.

дах – це ох і ах

      Стара пенсіонерка сиділа на важливих документах.

      Із груддю, що, як завжди, теліпалася на блузці.

      Із сокирою, що лежала поруч, як вірний пес.

      Із розтріпаною на всі вітри сивою кучмою волосся.

      Вся в зморшках. Так, ніби промені сонця, які все життя її осяювали, виявилися колючими голками.

      Стара пенсіонерка, що дев’яносто третій рік живе на землі, сиділа й думала, що тільки зараз вперше в житті дісталася такого високого даху.

      Що тільки зараз може вчитатися в одну зі сторінок свого життя.

      Що тільки зараз може показати всім, що вона, хоч майже ні на що й не впливає у цій реальності, але може показати кільком пройдисвітам, як себе поводити.

      Колишня жриця кохання.

      Теперішня жриця смерті.

      Ерос і Танатос.

      В певний момент її вчергове переклинило. Вона почала мляво й протяжно вербалізувати в бік стіни, за якою сидів І-раз:

      – Не збирай валізи, бо все рівно тебе заріжу. Або стрибни за край, або сам себе зарубай. Ти не перший і не останній, кого вб’ю я в такому стані. Вже приходили, і не раз, і не два, забирати у мене мої права. Перших пройдисвітів я отруїла, смачненьким зіллям усіх напоїла. Других махінаторів з нерухомістю я розчинила в кислотах – повністю. Довго чекала на вас, пацани, ходи, поцілую за півціни. Бо як же ви можете далі жити, якщо для вкрадань золотої жили готові мене закопати зі світу – стару, аж трухляву, та чесну кобіту! Я всі документи ваші знайшла, чекала аж тиждень, терпіла цей шлак підлості, брехень і лиця тупі! Далі нам з вами не по путі.

      – Шо

Скачать книгу