ТОП просматриваемых книг сайта:
Льодовик. Олександр Вільчинський
Читать онлайн.
А на тій території, яка у них ще залишилася вільною від Льодовика, на південь від субарктичного Волгограда-Сталінграда-Царицина, раптом також почалися великі реформи. Наші телеканали, був час, тільки про це й показували. По-перше, політика «назавжди газом» остаточно вичерпала себе разом із можливістю нормально помпувати газ, та й Європа перейшла тепер переважно на сланцевий газ; по-друге, великі простори, включно із Москвою і Санкт-Петербургом, залишилися під кригою, а отже, відпала потреба годувати всю цю прірву озлоблених на весь світ люмпенів і можна було зайнятися облаштуванням нормального життя на Дону, Нижньому Поволжі і за Уральським хребтом. По-третє, у них нарешті почалося покаяння і повернення до витоків водночас. Після всього, що сталося, – усіх цих ультиматумів і потрясань нейтронною бомбою, – це для них тепер, мабуть, єдине правильне рішення.
Їхня Технічна комісія організувала референдум, і більшість громадян їхньої федерації висловилися за повернення старої назви – Московія. Мовляв, нова назва виявилася нещасливою і в усіх сусідів асоціюється лише з агресією, погрозами, убивствами, репресіями і, нарешті, Голодомором 1933-го. Дехто, правда, питав: а наша велика російська культура? Але інші резонно відповідали: якщо культура покриває або й виправдовує агресію, то великий сумнів, що вона велика, і взагалі сумнів, що вона культура.
Наступним кроком їхня Технічна комісія від імені всіх новоспечених московітів попросила вибачення у всіх сусідів за всі війни та все вчинене над ними насилля: у прибалтійців за 1940-й, у кримських татар за 1944-й, в угорців за 1956-й, у чехів за 1968-й, а у чеченців і за 1944-й, і за 2000-й, в усіх інших за поневолення та приниження, завдані як у часи царату, комуністичної диктатури, так і в новітні неоімперські десятиріччя. А полякам не лише нарешті видали всі уламки літака, на якому розбився президент Качинський із свитою, а й навіть назвали поіменний список катинських катів, на який Польща чекала майже сторіччя! Невідомо, правда, що тепер поляки з тим списком робитимуть?
До того дійшло, що у пориві покаяння щодо організованих ними війн, репресій та голодоморів для сусідніх народів їхній уряд навіть звернувся до нашого із вибаченням за вкрадений колись етнонім «Русь» і запропонував нам узяти його назад. Та що там Русь! Вони перепросили навіть за ікону, яку в ХІ столітті суздальський князьок, пізніше прозваний Боголюбським, вивіз із Києва, перед тим пограбувавши і спаливши місто та вирізавши усе чоловіче населення. Вони навіть перепросили, що назвали його Боголюбським…
Наш уряд вибачення, звичайно, прийняв, але від Русі відмовився. Мовляв, хоч це і наше спільне минуле, але ми свого етноніма ніколи не міняли, навіть за Київської Русі були українцями, то чому ж тепер маємо щось змінювати? Отож, Росія тепер знову Московія. Ми ж, як були Україною, так Україною і залишилися. А для них, може, це й правильно, щоб наступні покоління нехай через сто, чи навіть тисячу, а чи й десять тисяч років знову могли вернутися на свої окуповані