Історія України очима письменників - Сборник

Скачать книгу

Хьоскульд Нерішучий.

      І тут з'ясувалося щось неймовірне: виявляється, склавинський князь Осколд і найбільший боягуз серед славетних північних воїнів напрочуд схожі ззовні, як і їхні імена! Спочатку це дуже розвеселило склавинського князя, та коли насамкінець, вступивши у лиховісну змову з княжим воєводою Діром…

      – Що-о-о?!

      Тепер почутим обурився вже Дір, та здоровань у відповідь зірвався на шалений крик:

      – А те, що чуєш, зраднику!!! Це ти змовився з невдахою Хьоскульдом Нерішучим!!! Це ви вдвох таємно зарізали склавинського князя Осколда, а потім запевнили склавинських дружинників, що князеві зле, він потребує тривалого відпочинку, після чого самозванець Хьоскульд аж півтора місяці прожив у княжому наметі, а коли нарешті вийшов до війська, то дружинники ледь упізнали свого князя!!! Воно й не дивно, адже…

      – Брешеш!!! Не було такого!!! – несамовито гукнув Дір, й Осколд негайно підтримав вірного воєводу:

      – Звісно, не було, бо це…

      – А хто може підтвердити, що нічого такого не було?! – хитро спитав Хельґ Орвард.

      – Я можу підтвердити!!! – відчайдушно гаркнув князь.

      – І я можу!!! – гукнув воєвода.

      – Хто іще?…

      Осколд і Дір тільки-но збиралися щось заперечити, як раптом почали безпорадно озиратися на всі боки. Справді, обидва безпідставно звинувачувані тільки тепер з наростаючим переляком уторопали, що сьогодні їх супроводжують… лише молоді гридні, серед яких немає жодного старого вояка!!! Немає тих, хто разом з ними брав участь у давніх походах, хто пам'ятав початок княжіння Осколда!..

      Старих вояків лишилось дуже мало: переважна частина їх загинула в останньому невдалому поході. Але ж дехто вцілів! Як же сталося, що жоден з них не супроводжував свого володаря на дніпровський притик?!

      Між тим явно задоволений їхньою розгубленістю, варяг мовив, не надто приховуючи власне торжество:

      – От бачите, чесні склавини?! Бачите, як заметушилися обидва змовники?! Бояться чути правду про себе…

      Натовп погрозливо загомонів: русичам також не сподобалась розгубленість князя й воєводи. Треба було щось робити, причому негайно! Інакше…

      – Це все брехня, суцільна брехня!!! Ти нічого не довів, твої слова…

      Проте ярл Хельґ Орвард не звернув жодної уваги на відчайдушну спробу Осколда захиститися:

      – Мої слова є правдивими від початку й до кінця.

      – Ні, варяже, ти брешеш!!! Варто послати за будь-ким зі старих дружинників, які пам'ятають давні часи, як вони засвідчать…

      – Навіщо ж турбувати вояків, які заліковують вдома рани, отримані у давніх походах?! Краще пошукати інших доказів…

      – Так-так, докази!.. Доведи, варяже, доведи, що не брешеш!.. – знову загудів натовп, проте вже не настільки впевнено, як раніше.

      Вусатий здоровань енергійно трусонув головою й мовив (як здалося усім) радісно:

      – Ну гаразд, обдурені склавини, ви самі цього захотіли… Натовп завмер в очікуванні. Тоді Хельґ Орвард мовив, вказуючи

Скачать книгу