ТОП просматриваемых книг сайта:
Місто. Валер’ян Підмогильний
Читать онлайн.Название Місто
Год выпуска 1927
isbn
Автор произведения Валер’ян Підмогильний
Жанр Зарубежная классика
Серия Рідне
Издательство OMIKO
– Мо’ заспіваємо? – запропонував він. – Заводь, Ганно.
Ганнуся відхилила голову й завела, розтягуючи слова, щоб надати їм більше жалісливості:
Повій, вітре, на Вкраїну,
де покинув я дівчину…
За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі.
Природа не обдарувала Степана співучою здібністю його народу, і він знову чужий був серед цієї громади. Він почував безглуздість свого становища тут, де він був мовчазним йолопом, що за весь вечір тільки раз розтулив рота, та й то невдало. Але піти теж не міг. Він хотів щось сказати Надійці. Вона сиділа поруч нього, і пристрасне, нездійсненне зараз бажання торкнутись її руки, почути від неї тільки йому призначене слово тупо його кололо. Вона чекала його – він це бачив з кожного її погляду. І він її чекав. А проте інші думки раз у раз заступали йому її образ, відхиляли від неї його мрії, хоч він і не був свідомий цих мимовільних зрад.
Прощаючись, він сказав їй:
– Завтра прийду.
– Приходь, – відповіла вона, і її тихе «ти» сповнило його чарівним теплом.
На вулиці, попрощавшись з хлопцями, він оглянувся на невеличкий будинок.
– Я завтра прийду, Надійко, – шепотів він. – Чекай мене, Надійко.
Він швидко пішов додому, поглинений чуттям, що в ньому сподівався знайти заспокоєння й певність.
– Добре. Дуже добре, – промовив професор.
Степан вийшов з іспитової зали. За дверима його обступили цікаві юнаки, що чекали ще своєї черги. Ну, як? Що питали? Які дали задачі? Чи ріжуть?
Іспита складено. Завтра і його ім’я з’явиться під склом, де виставляють списи прийнятих. На три роки ці стіни стануть йому притулком. Треба клопотатись про стипендію. Треба написати про свій успіх на село товаришам. До іспитової зали впускали по п’ятеро, і Степан, дивуючись, слухав відповіді своїх чотирьох попередників. Невже і їх приймуть до інституту? У всякому разі, він був вищий від них на дві голови, знання маючи струнке й широке, без прогалявин та ополонок. Він показав себе вартим тих трьох років праці, що відбув на селі без свят і спочинків, коли бажання вчитись опанувало його. Останні пуди заробленого борошна й свої маленькі червінці він віддав учителеві й витрачав на книжки та папір. Він зрікся всього, став диваком і відлюдьком, з якого нишком глузували товариші; просиджував ночі коло каганця і снив формулами та логаритмами. Та робота, що він проробив, була під силу тільки міцному духові, і він здолав її, бо ясно знав, чого хотів. Хотів вступити до вищої школи. Про той день, коли це станеться, мріяв боязко й побожно. І от цей день прийшов. Не було тільки тієї радості, що мусила б бути в таку знаменну мить.
Він бадьорив