У вогні плавильника.Золото - Ганна Гороженко

Скачать книгу

столу. Корецькій була вдивовижу така гостинність – адже раніше з євреями-орендарями вона мала суто фінансові справи і жодного разу не була в них удома, а тим паче не сиділа за одним столом. Але шлунок від аромату страв став тихенько булькотіти, змушуючи Анну розпочинати трапезу. Вона потягнулась за срібною ложкою із майже стертим гравуванням. Наступною стравою була фарширована риба. «Гефільте фіш» – з гордістю проголосив Шломо. Риба прикрашена цукатами, горіхами, родзинками, всередині чудернацького рожевого кольору. «Не дивуйтесь, ваша світлосте, то все буряк, – примовляв Фабісевич, задоволено відрізаючи рибну голову. На стіл поставили і щось дивне – сіре, як видалось Анні, гидотне, – разом із хлібом-плетенкою, кажуть, що такі часто подають в оселях німців-протестантів. Корецька все ще недовірливо дивилась на страву – суміш невідомо чого і на хліб мастити? «Як це їсти і чи варто?»

      – Ваша світлосте, це форшмак. До речі, зроблений з литовської сельді. Я знаю, ви теж рибою торгуєте і непогано. – Шломо задоволено примружив одне око, втокнувши хлібний краєць в сіру гидоту. Видно, що настрій його значно покращився.

      – То може перейдемо до справи? – нарешті вичавила із себе княгиня, відкладаючи двозуб.

      – Звісно, якщо ви вже почастувались. Тепер можемо й до справ. Я знаю. Навіть не так, ми знаємо, що у вас є книга. Особлива. І ми за неї готові віддати особливу ціну. – Шломо розмови про справи витверезили, і він знову став серйозним, втулився своїм звичним крижаним поглядом у гостю. Та відсунулась подалі від столу, волосся на руці знову стало сторчма.

      – Я не буду приховувати, що й мені дорога ця книга. Але якщо я знаю причину, чому вона так цінна мені, то хочу знати, у чому її цінність для вас? Чому ви її так хочете купити, що затіяли ось ці дивні перемови, надіслали мені пана Понхаса? І одразу хочу попередити – я все одно довідаюсь причину, тому не варто мені брехати. – Корецька говорила впевнено і навіть дещо загрозливо. Хоч Шломо був спокійним. Він погладжував свій повний живіт і не видавав жодних емоцій. Дослухавши до кінця, бородань спробував говорити якомога лагідніше.

      – Ваша світлосте, звісно, я вам все поясню. І спершу хочу запевнити, що жодного злого умислу в нас немає. І я хочу подякувати вам словами нашого проповідника Ісаака бен Абрахама з Трокаю, який сказав велику мудрість, що «Королі і князі цих земель – друзі милосердя та справедливості, і в силу цього вони не чинять жодного беззаконня і утисків євреям, які мешкають в їхніх землях, а тому Бог дарує їм внутрішній мир та спокій, так що навіть прибічники різних вір не ворогують одне з одним». І ви, княгиня цих земель, зараз розділили трапезу зі мною, простим євреєм. І це найбільше диво, яке тільки могло статись. – Шломо всміхнувся, він був задоволений своєю промовою, погладив рукою бороду і позирнув на княгиню, але вона задивилась на вікно, вочевидь, нещодавно зашклене цим дививожним барвистим склом. Тож Шломо невдоволено кхекнув, щоб привернути до себе увагу і повів далі: – І через це я не стану приховувати від вас правду.

Скачать книгу