LITMIR.BIZ

Скачать книгу

та релігійний рік розпочинався в день сонцестояння влітку (в Афінах та Дельфах) чи взимку (Беотія та Делос), або ж у дні рівнодення. Афінський календар починається з місяця під назвою Гекатомбейон (липень), коли вступали у свої повноваження посадові особи. У цьому місяці відбувалося велике святкування, Панафінейські ігри на честь Афіни. Далі наставали місяці Метагейтніон, Боедроміон тамісяць, багатий на ритуали, Піанопсіон (жовтень): тоді відзначалися Тесмофорії на честь Деметри й громадське свято фратрій Апатурії. Потім ішли Мемактеріон, Посейдон і місяць одружень (gamoi) Гамеліон, коли відзначалося також свято Ленеїв, присвячене Діонісію та театру. Були ще Антестеріон та місяць важливих Великих Діонісій Елафеболіон, також присвячений театральним виставам, потім Муніхіон, Таргеліон та, нарешті, останній місяць Скірофоріон.

      Вимірювання годин приходить до Греції набагато пізніше; спочатку воно було доволі приблизним та неточним. Близько V ст. до н. е. астроном Метон встановлює в Афінах солярний квадрант. Ідеться про кам’яну півсферу, так звану pólos, у центрі котрої містився вертикально розміщений металевий наконечник стрижня або стилус, що називався гномон. Коли сходить сонце, тінь від стилуса відбивається на вигнутому камені, даючи змогу поділити день на дванадцять частин, або «годин», які відображають рух Сонця: звідси походить назва horológion, тобто «лічильник годин». В Александрії натомість у вжитку була водяна клепсидра, що згодом набула поширення у всьому Середземномор’ю. Клепсидра складалася з двох посудин, що поєднувалися за допомогою порскача; вода з однаковою швидкістю стікала до нижньої посудини. Однак водяні клепсидри – так само як і квадранти – не враховували широтної різниці сонячного ходу й тому демонстрували неточні результати, якщо їх переміщували в інше місце, розташоване далеко від тієї точки, де вони були розроблені.

      Поряд із цією ідеєю циклічності часу існувала також «лінійна» версія послідовності подій протягом тривалішого періоду, що була необхідна для визначення так званого цивільного часу.

      Так, якщо циклічний час справді добре керує повсякденністю протягом місяця або року, то для триваліших періодів це не спрацьовує. Справді, як тоді розрізняти події, що відбулися в один і той самий день того самого місяця, але в різні роки?

      Ця функція була відведена «циклу Олімпіад»: у 260 р. до н. е. у Греції було зафіксовано початок відліку історичного часу від 776 р. до н. е., коли розпочали реєструвати та зберігати імена переможців Олімпійських ігор. Цикл Олімпіад розрахований на чотири роки (кожен рік усередині чотирирічного циклу має свій порядковий номер).

      Існували й інші, менш досконалі рішення. Наприклад, кожному року присвоювалося ім’я архонта, котрий тоді обіймав цю посаду (Афіни), або ефора (Спарта) чи консулів (Рим). Представники влади, стаючи епонімами певного року, доводили свою зацікавленість у контролі над часом із боку тих, хто керує містом та разом із тим у контролі над його історією.

      За

Скачать книгу