Аннотация

Анонимная «Салернская хроника», созданная в конце X века, представляет собой замечательный памятник раннесредневековой исторической мысли. Вместе с тем это интересное произведение среднелатинской словесности, написанное на латыни, очень близкой к разговорной речи южноитальянских лангобардов, живших на территории современных Кампании, Апулии, Калабрии. В настоящем издании она впервые полностью переведена на современный язык и снабжена комментарием и подробным предисловием.

Аннотация

В 1546 году участники Тридентского собора постановили, что книга Никколо Макиавелли «Государь» написана рукой Сатаны. В 1559 году ее включили в «Индекс запрещенных книг». А в 2001 году назвали самой спорной книгой всех времен и народов. Впервые власть рассматривается в ней как инструмент в руках правителя, действующего исходя из своих желаний. Макиавелли считает целесообразным применять жестокие меры на этапе захвата власти, чтобы в дальнейшем даровать послабления народу как милость государя. Он спокойно рассуждает о способах подавления политических оппонентов и возможной гибели государя вследствие заговора. Его принципы применялись в средневековой политике с тем же рассудочным цинизмом, как и в современном управлении. Технологии, систематизированные философом, годятся для любых целей.

Аннотация

Gromiwoja – komedia Arystofanesa znana także jako Bojomira lub pod oryginalnym tytułem Lysistrata.Tytułowa bohaterka postanawia zakończyć wojnę peloponeską między Spartą a Atenami, namawiając kobiety do swoistego strajku, polegającego na odmowie współżycia seksualnego. Jednocześnie kobiety przejmują kontrolę nad Akropolem, gdzie znajdował się ateński skarbiec. Czy mimo trudności z kontrolowaniem zachowania swoich zwolenniczek, Lyzistrata osiąga swój cel? Sztuka jest podatna na odczytanie z perspektywy krytyki feministycznej.

Аннотация

Mówi się, że komedia ta pośrednio doprowadziła do skazania Sokratesa na śmierć. Jest on bowiem przedstawiony jako bezbożny nauczyciel-sofista, szkolący uczniów w sztuce wygrywania dyskusji i spraw sądowych za pomocą nieuczciwych argumentów. Taki sposób przedstawienia nowych trendów filozoficznych miał na celu obronę dawnych wzorców wychowawczych.Nie dziwi zatem, że osią akcji jest edukacja i jej smutne konsekwencje. Wieśniak Wykrętowic (Strepsiades), który popadł w długi za sprawą syna, interesującego się wyścigami konnymi, udaje się do „pomysłowni” Sokratesa, by nauczyć się sztuczek prawniczych. Gdy zostaje stamtąd wyrzucony jako niezdolny do nauki, wysyła tam syna. Ten zdobywa potrzebną wiedzę, przyswajając sobie jednocześnie niemoralne poglądy nauczyciela. Ujawniają się one, gdy nie tylko bije ojca, ale także podejmuje się udowodnić, że czyni słusznie. Zrozpaczony Wykrętowic w akcie zemsty podpala sokratejską szkołę.

Аннотация

Ze śmiercią Eurypidesa Ateńczycy stracili ostatniego ze swoich wielkich tragików. Kto mógłby ich zastąpić? Nikt z żyjących. „Dobrzy bowiem pomarli, żywi nic nie warci”. Dionizos, bóg winorośli i opiekun sztuki teatralnej, wyrusza ze swym wygadanym sługą Ksantiasem do krainy zmarłych. Zamierza sprowadzić na ziemię mistrza tragedii. Wybór okazuje się niełatwy. Czy zabrać Ajschylosa, autora sztuk monumentalnych i koturnowych, czy też Eurypidesa, przedstawiającego tradycyjnych bohaterów i bogów jak zwykłe postacie dnia codziennego?Okraszona plebejskim humorem sztuka najwybitniejszego ze starożytnych komediopisarzy greckich.

Аннотация

"Utopia (Libellus vere aureus, nec minus salutaris quam festivus, de optimo rei publicae statu deque nova insula Utopia, «„A little, true book, both beneficial and enjoyable, about how things should be in the new island Utopia“») is a work of fiction and socio-political satire by Thomas More (1478–1535), written in Latin and published in 1516. The book is a frame narrative primarily depicting a fictional island society and its religious, social, and political customs. Many aspects of More's description of Utopia are reminiscent of life in monasteries. Famous works of the author Thomas More: Published during More's life A Merry Jest, Utopia, Latin Poems, Letter to Brixius, Responsio ad Lutherum, A Dialogue Concerning Heresies, Supplication of Souls, Letter Against Frith, The Confutation of Tyndale's Answer, Apology, Debellation of Salem and Bizance, The Answer to a Poisoned Book."

Аннотация

«Отець гуманізму», один з найосвіченіших інтелектуалів своєї доби, славетний латиніст, прихильник свобод і республіканських вольностей, що дружив з тиранами та монархами, Франческо Петрарка (1304—1374) за життя часто думав і писав про смерть, а слави у віках зажив як неперевершений співець кохання. «До нащадків моє послання» (1350) – автобіографічний твір, своєрідний заповіт прийдешнім поколінням. Це розповідь обдарованого європейця, що вже чогось досяг, але, попри кризу середнього віку, не припиняє шукати свого місця в житті, хоче справити краще враження на спільноту, а найперше – на себе самого. «Таємницю мого зцілення, або Книгу бесід про байдужість до мирського» (1343) називають щоденником духовної кризи. У деяких перекладах твір виходив під назвою «Сповідь». «Таємниця…» побудована як уявний діалог Петрарки з Блаженним Августином. Упродовж трьох діб учасники діалогу цитують Вергілія, Цицерона, Сенеку і самого Петрарку. Саме байдужість до мирського є способом зцілення, який пропонує Петрарці Блаженний Августин.

Аннотация

Трагедия (трагикомедия) «Сид» знаменитого французского поэта и драматурга Пьера Корнеля (1606–1684) не однажды, начиная с XVIII века, привлекала внимание русских переводчиков. Перевод, выполненный талантливым поэтом Серебряного века Вадимом Шершеневичем, был в 1937 году безосновательно отклонен советскими издателями. Подвергшийся им доработке в течение последующих лет, этот перевод может со всей очевидностью представить интерес для современного читателя. Первая публикация его приурочена к юбилейной дате – 410-летию со дня рождения П. Корнеля.

Аннотация

В книгу вошли стихотворения английских поэтов эпохи королевских династий Тюдоров и Стюартов (XVI и XVII столетия). Всего 69 поэтов, разных по таланту, стилю, темам, направлениям, взглядам, жизненному укладу и, наконец, по их значению в истории английской литературы. Все они объединены настроением: радостным или печальным, фривольным или романтическим, но главное, стремлением передать в стихах своё тонкое мироощущение: природы, человека, любви, Вселенной, Бога. Здесь читатель встретит и знакомые имена: Филип Сидни, Эдмунд Спенсер, Уильям Шекспир, Джон Донн, Бен Джонсон, Роберт Геррик, Джон Мильтон, граф Рочестер, Джон Драйден, а также поэтов малознакомых или незнакомых совсем. Многие произведения переведены на русский язык впервые. Издание сопровождается статьёй, комментариями и короткими вводными биографиями каждого поэта.

Аннотация

«Пастуший календарь», первое крупное произведение, опубликованное Эдмундом Спенсером (1552 или 1553 – 1599), одним из крупнейших поэтов Елизаветинской эпохи, сыграл решающую роль в окончательном образовании литературного английского языка. Ныне, без малого четыре с половиной столетия спустя, он остается не просто литературным памятником, знакомство с которым обязательно для каждого просвещенного читателя, но и живым, увлекательным чтением. Первая публикация «Календаря» содержала пространные, сплошь и рядом чисто иронические примечания, составленные Спенсером от имени вымышленного «Э. К» и воспроизводимые в предлагаемом русском переводе со всевозможной доступной полнотой.