LITMIR.BIZ

Скачать книгу

до батьківщини? Він, цей громадянин світу, сімдесят три роки не має власного ліжка й живе лише випадком, нехтує патріотизмом. Ubi bene, ibi patria[27], де повніше можна набити кишені й легше дістати жінок в ліжко, де зручніше за все водити за ніс дурнів, де життя соковитіше, там він задоволено витягує під столом ноги й відчуває себе вдома. Повага до релігії? Він визнав би будь-яку, був би готовий піддатися обрізанню або відростити, подібно китайцеві, косу, якби нове віросповідання принесло йому хоч краплю вигоди, а в душі він так само знехтував би ним, як нехтував своєю християнсько-католицькою релігією; бо навіщо потрібна релігія тому, хто вірить не в майбутнє, а тільки в гаряче, бурхливе, земне життя? «Там, ймовірно, немає нічого, або ж ти дізнаєшся про це у свій час», – пояснює він зовсім незацікавлено й безтурботно: отже, розриває на шматки всю метафізичну павутину. Carpe diem, насолоджуйся днем, стримуй кожну мить, висмоктуй його, як виноград, і кидай шкурки свиням – ось його єдине правило. Строго дотримуватися чуттєвого, зримого, досяжного світу, з кожної хвилини міцними пальцями вичавлювати максимум насолоди та хтивості – ні на дюйм далі не просувається Казанова у своїй філософії, і завдяки цьому він може, сміючись, відкидати всі етично-міщанські свинцеві кулі: честь, порядність, борги, сором і вірність, які гальмують вільну втечу в безпосередність.

      Честь? Навіщо вона Казанові? Він розцінює її не вище, ніж товстий Фальстаф, який висловлює безсумнівну істину, що її не можна ні з’їсти, ні випити, і ніж той чесний англійський парламентарій, який на багатолюдному зібранні, чуючи постійні розмови про посмертну славу, поставив питання, що, власне кажучи, потомство зробило для добробуту та щастя Англії. Честь не дає насолоди, її не обмацаєш руками, вона лише обтяжує боргом і зобов’язаннями, заважаючи насолоджуватися, ergo – вона зайва. Бо ніщо на землі не викликає такої ненависті в Казанови, як борги й зобов’язання. Він не визнає їх, не бажає визнавати ніяких зобов’язань, крім одного – приємного та природного: живити бадьоре, сильне тіло насолодами й віддавати жінкам якомога більше того ж солодкого еліксиру. Тому він не піклується про те, вважатимуть його бурхливе життя хорошим або поганим, солодким або кислим, вважатимуть вони його поведінку безчесною чи безсоромною. Бо сором – що за дивний вираз, яке незрозуміле поняття! Це слово зовсім відсутнє в його життєвому лексиконі. З недбалістю лаццароні[28] він опускає штани перед зібраною публікою й показує, сміючись і весело підморгуючи, свої sexualia; добродушно й відкрито вибовкує те, що інший не наважився б видати навіть під тортурами: свої шахрайські витівки, невдачі, наруги, свої статеві конфузи та сифілітичні захворювання, – і все це не трубним гласом, вигукуючи цю істину в передчутті жахів слухачів Жан Жака Руссо, а зовсім просто й наївно, бо (як показало проведене вище анатомічне дослідження) він був абсолютно позбавлений етичного нерва й органу, що визначає моральність. Якби йому дорікнули в тому, що він шахраював

Скачать книгу