LITMIR.BIZ

Скачать книгу

Я повідомив їм, що ви з дуже благородної сім’ї родом із Нью-Джерсі. Не говорив, що ваш батько – суддя, я збрехав, що він володіє патентом на рафінад.

      Вона роззявила рота.

      – Отже, все, що вам слід робити, – продовжував він, – це вдати, що у вічі не бачили жодного перукаря.

      Зараз вони під’їхали до південного краю міста, й Амантіс помітила ряд автомобілів, припаркованих перед двоповерховою будівлею. Машини були присадкуваті, великі, ошатні та блискучі. Ці авта вироблялися спеціально для розв’язання проблем мільйонера, які морочили собі голову над тим, що подарувати синкам на їхнє вісімнадцятиріччя.

      Затим, вузькими східцями, Амантіс піднялася на другий поверх. На дверях, з яких долинала музика та смішки, красувався надпис:

      ДЖЕЙМС ПАУЕЛЛ; М. ДЖ. Н.

      «Гра в кості, кастет і гітара»

      Пн., Ср., Пт.

      З 15:00 до 17:00.

      – Запрошую вас, – мовив директор, розчахнувши перед нею двері.

      Амантіс опинилася у великій, просторій кімнаті, наповненій дівчатами та хлопцями приблизно її віку. Спочатку їй здалося, що перед нею своєрідна сцена післяобіднього чаювання, та через деякий час вона усвідомила, що вся процедура підкоряється певному мотиву та схемі.

      Учні були поділені на групи, одні сиділи, навколішки, інші стояли, та всі з головою поринули у свої заняття. Пів дюжини молодих леді зібралися в коло навколо якихось невидимих предметів; їхні голоси, суміш криків та вигуків, – жалібних, прохальних, благальних, заклинальних, великостраждальних – звучали теноровою партією, фоном якої слугував містичний стукіт.

      Біля дівчат четверо молодиків оточили темношкірого юнака; ним виявився не хто інший, як недавній камердинер містера Пауелла. Юнаки, якимись неспорідненими фразами, кричали на Гюго, виражаючи широку гаму емоцій. Їх голоси то зростали до ремствування, то спадали й звучали розслаблено й тихо. Кожного разу Гюго відповідав їм: то схвалював, то виправляв, то критикував.

      – А що вони роблять? – прошепотіла Джиму Амантіс.

      – Це заняття з південного говору. Чимало молодих осіб бажають вивчити цей говір – тож ми допомагаємо: Джорджія, Флорида, Алабама, Східний берег, стародавня Вірджинія. Є й такі, яким потрібна корінна мова негрів – для пісень.

      Вони побродили серед груп. Декілька дівчат з металевими кастетами дико атакували дві боксерські груші, на яких були намальовані глумливі фізіономії «серцеїдів». Змішана група під акомпанемент банджо створювала злагоджені тони за допомогою своїх гітар. В одному кутку танцювало декілька босоногих пар; танці супроводжував патефонний запис Саваннського оркестру Растуса Малдуна. Інші пари урочисто виконували по залу поважливі па «чикаго» вперемішку з «мемфіськими боковими».

      – А є тут якісь правила? – запитала Амантіс.

      Джим задумався.

      – Ну, – нарешті заговорив він, – якщо немає шістнадцять, то палити забороняється; коли хлопці грають у кості, то не можна хитрувати; а ще я не дозволяю приносити в Академію алкоголь.

      – Зрозуміло.

      – А

Скачать книгу