LITMIR.BIZ

Скачать книгу

      Даяна замовкла. Елейн засувалася на стільці. Чарлі сидів схилившись і ховав обличчя в долонях.

      – Чарлі!

      Різкий і чіткий оклик змусив його здригнутися. Він опустив руки й глянув на Даяну.

      – Чарлі! – високим ясним голосом повторила вона. – Пам’ятаєш Фонтене, пізню осінь?

      На його обличчі виразилося збентеження.

      – Слухай, Чарлі. Слухай уважно. Не пропусти жодного слова. Пам’ятаєш тополі в сутінках, пам’ятаєш, як йшли через місто нескінченні колони французької піхоти? Ти був у синій формі, Чарлі, з цифрами на петлицях. Через годину назначили бойовий виліт. Згадай же, Чарлі!

      Чарлі прикрив долонею очі і якось дивно зітхнув. Елейн сиділа випроставшись, її широко розплющені очі бігали й зупинялися час від часу то на Чарлі, то на Даяні.

      – Пам’ятаєш тополі? – продовжувала Даяна. – Сідає сонце, листя сріблиться, дзвони дзвонять? Пам’ятаєш, Чарлі? Пам’ятаєш?

      Запала мовчанка. Чарлі з невиразним стогоном підняв голову.

      – Я… не розумію, – хрипко пробурмотів він. – Це якось дивно.

      – Не пам’ятаєш? – з очей Даяни текли сльози. – Боже! Не пам’ятаєш? Бура дорога, тополі, жовте небо, – раптом вона схопилася на ноги. – Не пам’ятаєш? – викрикнула вона фальцетом. – Думай, думай – час настав. Дзвони дзвонять… дзвони дзвонять, Чарлі! Маємо лише годину!

      Він теж скочив на ноги, похитуючись.

      – О-о! – скрикнув він.

      – Чарлі, – ридала Даяна, – згадуй, згадуй!

      – Я бачу, – ошелешено відгукнувся він. – Тепер бачу… я згадав, згадав!

      Чарлі судомно схлипнув, ноги під ним підігнулися, і він без свідомості звалився в крісло.

      Обидві дівчини тут же підлетіли до нього.

      – Він знепритомнів, – крикнула Даяна, – води, швидше!

      – Ох, ти, дияволице! – обличчя Елейн спотворила гримаса злоби. – Дивись, що ти наробила! Хто ти така в біса? Хто ти йому така?

      – Хто така? – чорні, блискучі очі Даяни зиркнули на неї. – Дружина. Вже як п’ять років я його дружина.