Постріл в Опері - Лада Лузіна Київські відьми

Скачать книгу

лакей дивився на Мира з таким обожнюванням, наче був безнадійно закоханий у нього останні двадцять п'ять років.

      «Жах оточуючих. Ми дали слово бонні приховати подію від мами», – так згадувала про це Анна Андріївна.

      «Цікаво. Отже…»

      – Перепели по-генуезьки, прошу-с! І, спеціально для чарівної дами, яйця-кокотт з шампіньйонним пюре. Воістину чудові!

      Дама зробила спробу вдячно вклонитися і примітила нараз іще одну даму, за столиком віддалік. Дамочка дивилася на Машу з прожерливою заздрістю. Хоча навряд чи прожерливість стосувалася шампіньйонів, швидше – невимовно вродливого Мира.

      «Чому він закоханий у мене?»

      – Горілка «Шустовська», «Смирновська», «Московська особлива», коньяк «Відбірний».

      – Змилуйтеся, я з дамою, – пробасив Мирослав.

      – Є вина. Закордонні: бордоські, італійські…

      Якось Л. К. Чуковська зауважила: «Київ – ось веселе, ясне місто, й старовина його не страшна».

      «Так, це вірно. Але я не любила дореволюційного Києва. Місто вульгарних жінок», – зізналася Анна Ахматова…

      І цим зізнанням вмить налаштувала Машу проти себе.

      Ковальова підвела обурений погляд на лакея (що відразу ретирувався).

      «Не любити Київ! Хай зараз… Але дореволюційний!»

      Звинуватила поглядом яйця-кокотт (що лежали на спеціальній підставці, з виїмками у формі яєць і ручкою у формі голоногої богині).

      «Вона б іще сказала, Київ – не Пітер! Та хто вона така?!»

      Відвернулася до вікна й таки знайшла там підтримку, в особі Інституту шляхетних дівчат, що вивищувався на горі.

      У меню якого яйця іменувалися «курячий фрукт», щоб приховати від шляхетних вихованок неблаговидне походження цього предмета. І в шляхетних стінах якого дівиця Анна Горенко ніколи не навчалася, що дало студентці змогу звинуватити її в поганому вихованні.

      «Теж мені аристократка! Дочка інженера. Курсисточка».

      – Розтягайчики з трюфелями-с! Дуже непогані.

      Але на «розтягайчиках з трюфелями» Ахматовій пробачили:

      «Київський Врубель. Богородиця з шаленими очима в Кирилівській церкві. Дні, сповнені такою гармонією, яка, минувши, так до мене і не повернулася» – останній з «київських» записів Анни Ахматової.

      Маша не розуміючи струснула головою.

      «Не любила Київ» не в'язалося зі «сповненими гармонією днями».

      Любов до Мішиних картин – з поганим вихованням.

      И в Киевском храме Премудрости Бога,

      Припав к Солее, я тебе поклялась…

      Києвиця відклала журнал.

      Поки вона переживала свої суперечливі стосунки з майбутньою Першою поетесою Росії, Мир встиг остаточно акліматизуватися в Минулому, перекуштував п'ять закордонних вин – «Віно Санто», «Лакримо Крісті», «Болгатур», «Мальвазія», «Кахетинське» – і вибрав останнє.

      – Чи не бажаєте скуштувати, мадемуазель Ковальова? – зустрів він її погляд. – Після трудів праведних.

      Трудівниця ковтнула слину.

      Стіл окупувала неймовірна кількість наїдків, назви яких Маша, вигодувана

Скачать книгу