LITMIR.BIZ

Скачать книгу

які часописи поспішали звалити на голови читачів. Я приїхав у Девоншир із переконаннням, що злочинець – Фіцрой Сімпсон, хоча й розумів, що докази проти нього дуже непевні. Тільки коли ми під’їхали до будиночка Стрекера, я усвідомив важливість тієї обставини, що на вечерю того вечора була баранина під часниковим соусом. Ви, мабуть, пам’ятаєте мою неуважність – всі вийшли з екіпажа, а я все ще сидів, нічого не помічаючи. Це я був уражений, що мало не пройшов повз настільки очевидний доказ.

      – Зізнаюся, – перебив його полковник, – я й зараз не розумію, до чого тут баранина.

      – Вона була першою ланкою в ланцюжку моїх міркувань. Порошок опіуму зовсім не позбавлений смаку, а запах його не те, щоб неприємний, але доволі різкий. Якщо його підсипати в їжу, людина відразу відчує та швидше за все їсти не стане. Часниковий соус – саме те, що може заглушити аромат опіуму. Навряд чи можна знайти якусь залежність між появою Фіцроя Сімпсона в тих краях саме того вечора з бараниною під часниковим соусом на вечерю в родині Стрекерів. Залишається припустити, що він випадково прихопив з собою того вечора порошок опіуму. Але така випадковість належить уже до царини дивовиж. Тому цей варіант виключений. Отже, Сімпсон опиняється поза підозрою, зате в центр уваги потрапляють Стрекер і його дружина – єдині люди, хто міг вибрати на вечерю баранину з часником. Опіум підсипали конюху прямо в тарілку, тому що всі інші мешканці Кінґс-Пайленда їли ту ж саму страву без будь-яких негативних наслідків. Хтось всипав опіум, поки служниця не бачила. Хто ж? Тоді я згадав, що собака мовчав тієї ночі. Як ви здогадалися, ці дві обставини найтіснішим чином пов’язані. З розповіді про появу Фіцроя Сімпсона в Кінґс-Пайленді випливало, що в стайні є собака, але він чомусь не загавкав й не розбудив конюхів, котрі спали на сіннику, коли в стайню хтось увійшов і вивів коня. Без сумніву, собака добре знав нічного гостя. Я вже був впевнений, або, якщо хочете, майже впевнений, що вночі в стайню увійшов і вивів Срібну зірку саме Джон Стрекер. Але яка в нього була мета? Явно ганебна, інакше навіщо йому було присипляти власного помічника? Однак, що він задумав? Цього я ще не розумів. Відомо багацько випадків, коли тренери ставлять великі суми проти своїх же коней через підставних осіб і за допомогою якогось шахрайства не дають їм виграти. Іноді вони підкуповують жокея, і той притримує коня, іноді вдаються до хитріших і надійніших засобів. Що хотів зробити Стрекер? Я сподівався, що вміст його кишень допоможе в цьому розібратися. Так і сталося. Пригадуєте, звісно, той дивний ніж, який знайшли в руці убитого, ніж, яким людина, перебуваючи при здоровому розумі, ніколи б не скористалася як зброєю – ні для захисту, ні для нападу. Це був, як підтвердив наш доктор Ватсон, хірургічний інструмент для дуже тонких операцій. Ви, певна річ, полковнику, знаєте, адже ви досвідчений експерт, що можна проколоти сухожилля на нозі коня так майстерно, що на шкірі не залишиться жодних слідів. Кінь після такої операції буде трохи кульгати, а всі припишуть кульгавість ревматизму або надмірним тренуванням, але нікому й на гадку не спаде запідозрити тут чийсь злий намір.

      – Негідник! Мерзотник! – викрикнув

Скачать книгу