Нові пригоди славетної п’ятірки - Энид Блайтон Шкільна бібліотека української та світової літератури

Скачать книгу

це не до тями. А це… схоже на старий кисет. Гадаю, моєму Джонові він сподобається. З його старого кисету тютюн уже висипається. Цей теж старий, але ще послужить.

      – Пані Сандерс, а цей шматок полотна вам теж потрібний? – з тривогою в голосі запитав Джуліан. Йому кортіло забрати його додому і як слід вивчити. Він був упевнений, що у позначках прихована якась хвилююча таємниця, і йому вкрай не хотілося віддавати тканину пані Сандерс.

      – Та забирайте його, паничу, якщо хочете, – усміхнулася пані Сандерс. – Собі я залишу рецепти, Джон отримає кисет. А ви забирайте цю стару ганчірку, якщо вона вам потрібна, хоча мені не до тями, нащо вона вам здалася. А ось і Джон!

      Вона почала говорити голосніше, щоб глухенький чоловік її почув:

      – Джоне, ось тут для тебе є кисет. Діти знайшли його десь за тією зрушеною лиштвою у передпокої.

      Джон узяв кисет і обмацав його.

      – Дивний він якийсь, але кращий за мій, – нарешті сказав старий. – Ну, юнацтво, не хочу вас квапити, але зараз уже година дня, і вам час повертатися додому обідати.

      – Йой! – вигукнув Джуліан. – Ми запізнимося! До побачення, пані Сандерс, і дякуємо красно за печиво і цю стару тканину. Ми постараємося з’ясувати, що тут написано, і розповімо вам. Рушаймо мерщій! Де Тім? Тімоті, швидше сюди, ми спізнюємося!

      Уся п’ятірка швидко вибігла надвір. Вони й справді спізнювалися, тож довелося здебільшого бігти, а через це розмовляти було важко. Але ранкові події так їх полонили, що вони походьма захекано все ж обмінювалися враженнями.

      – Цікаво, – пихкав Джуліан, – що ж таки означають позначки на ганчірці. Обов’язково дізнаюся. Я упевнений, що це щось таємниче.

      – А ми комусь про це розповімо? – запитав Дік.

      – Ні, – сказала Джорджа. – Тож тримаймо нашу знахідку в секреті.

      – Якщо Енн почне щось вибовкувати, копніть під столом, як ми це робили минулого літа, – сказав усміхаючись Джуліан. Бідоласі Енн важко було прип’ясти язика, і її часто доводилося штурхати ліктем або копати по нозі…

      – Я ні слова не скажу! – обурилася Енн. – І тільки спробуйте копнути мене. Я тоді починаю кричати, а дорослі беруться розпитувати, що зі мною.

      – Після обіду будемо сушити собі голову над ганчіркою, – сказав Джуліан. – Закладаюся: якщо ми добре поміркуємо, відгадку знайдемо обов’язково.

      – Ось ми й удома, – сказала Джорджа. – Не спізнилися. Привіт, мамо! Ми тільки руки хутенько помиємо. Ми чудово пробавили час!

      Розділ 5

      Неприємна прогулянка

      Після обіду четверо дітей пішли нагору, в спальню хлопців, і розстелили полотнину на столі. На площині тканини подекуди кострубатими друкарськими літерами були написані якісь слова. Було умовне зображення компасу з літерою «E», що означала схід. Крім того, вирізнялося вісім схематичних квадратів, а в центрі одного з них стояв хрестик. Усе це виглядало дуже загадково.

      – Знаєте, здається, це латинські слова, – сказав Джуліан, намагаючись прочитати їх. – Але я не можу правильно їх прочитати.

Скачать книгу