ТОП просматриваемых книг сайта:
Енн з Острова. Люси Мод Монтгомери
Читать онлайн.Название Енн з Острова
Год выпуска 1915
isbn
Автор произведения Люси Мод Монтгомери
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство OMIKO
Вони пішли довгою трав’янистою аркадою до незнайомки, яка сиділа на сірій плиті під велетенською вербою. Вона дійсно була дуже гарна, гарна яскравою, неправильною, чарівною красою. Її горіхово-коричневе волосся виблискувало, як шовк, а її круглі щоки сяяли, як достиглі яблука. Її очі були великі, карі й бархатисті, під незвичайної форми чорними бровами, а її вигнутий рот був червоний, як троянда. Вбрана вона була в елегантний коричневий костюм, з-під якого визирали модні туфельки; а її блідо-рожевий солом’яний капелюшок, прикрашений золотисто-коричневими маками, всім своїм виглядом виказував, що вийшов з-під рук майстра. Прісцилла нараз усвідомила, що її капелюх був зроблений сільським капелюшником, а Енн задумалася, чи її блузка, яку вона пошила сама, і яку потім підігнала пані Лінд, мала ДУЖЕ сільський вигляд поряд з елегантним вбранням незнайомки. На якусь мить обоє дівчат захотіли розвернутися.
Але вони вже обоє зупинилися й повернулися до сірої плити. Відступати було запізно, бо кароока дівчина вже явно зробила висновок, що вони йдуть до неї. Вона миттю скочила на ноги й підійшла з простягнутою рукою та веселою, приязною усмішкою, в якій не було ані сліду сором’язливості чи обтяженого сумління.
– О, хочу знати, хто ви, – нетерпляче вигукнула вона. – Я аж вмирала від цікавості. Я вас побачила в Редмонді сьогодні зранку. Жахливо було, правда? Вперше в житті я подумала, що краще було б залишитися вдома й вийти заміж.
Енн з Прісциллою нестримно засміялися з такого несподіваного висновку. Кароока дівчина теж засміялася.
– Чесно. Я б могла. Ходімо, сядемо на цей могильний камінь і познайомимося. Буде неважко. Я вже знаю, що ви обожнюєте одна одну – я це зрозуміла, як тільки вас побачила в Редмонді сьогодні зранку. Я так хотіла відразу підійти й вас обох обійняти.
– Чому ж не підійшла? – спитала Прісцилла.
– Бо ніяк не могла відважитися. Я сама ніколи не можу відважитися щось зробити – я така нерішуча. Як тільки я вирішу щось зробити, одразу серцем чую, що правильно б вчинити по-інакшому. Страшне нещастя, але така вже я вродилася, і нема сенсу мене за це картати, як роблять деякі люди. Тому я не могла до вас підійти й заговорити, хоч і хотіла.
– Ми подумали, ти надто сором’язлива, – сказала Енн.
– Ні-ні, люба. Сором’язливість не належить до численних недоліків – чи чеснот – Філіпи Гордон – скорочено Філ. Прошу, називайте мене Філ. Ну а ви хто?
– Це – Прісцилла Грант, – сказала Енн, показуючи на подругу.
– А ЦЕ – Енн Ширлі, – сказала Прісцилла, теж показуючи.
– І ми з Острова Принца Едварда, – сказали вони разом.
– Вітання з Болінґброку, Нова Шотландія, – сказала Філіпа.
– Болінґброк! – вигукнула Енн. – Я ж там народилася.
– Справді? То ти новошотландка!
– Ні, зовсім ні, – заперечила