ТОП просматриваемых книг сайта:
Пер Ґінт. Генрик Ибсен
Читать онлайн.Название Пер Ґінт
Год выпуска 1867
isbn
Автор произведения Генрик Ибсен
Жанр Драматургия
Серия Зарубіжні авторські зібрання
Издательство OMIKO
(повертається до інших, жених біжить через двір)
Парубок: (вибігає з двору)
Агей, дівчата! Чимраз веселійте –
Іде Пер Ґінт!
Коваль: (що саме надійшов) А хто ж його просив?
Кухар: Ніхто (іде в хату).
Коваль: (до дівчат) Як прийде, то ви ні чичирк!
Дівчина: (до другої)
Прикиньмось, наче ми його й не знаєм!
Пер Ґінт: (входить розпалений, повен життя, стає серед двору і плеще в долоні)
Котра з вас краще всіх дівчат гуляє?
Дівчина: (до якої Пер підходить)
Я – ні.
Друга дівчина: (так само)
Я теж ні.
Третя: Я? Нізащо у світі.
Пер Ґінт: (до четвертої)
Ходи хоч ти, нім краща навинеться.
Дівчина: (відвертається)
Часу не маю.
Пер Ґінт: (до п’ятої) То хоч ти ходи!
Дівчина: (збирається йти)
Додому мушу…
Пер Ґінт: Як? Тепер до дому?
Коваль: (пів голосом до Пера)
А глянь, гуляв зі старим…
Пер Ґінт: (повертається до одного зі старших)
Гей, бадю!
Котра з дівчат свобідна ще?
Мужчина: Шукай!
Пер Ґінт раптом тихне; загуканий, стривожений дивиться на людей довкруж. Усі дивляться на нього, але ніхто не обзивається. Він наближується до другого гурту. Але, куди він не підійде, там розмова тихне, як тільки відвернеться – усі сміються йому вслід.
Пер Ґінт: (до себе)
Думки мов стріли, а слова мов змії
Печуть мене; очі палить це презирство!
Пригинцем іде повз тин. Сольвейга з малою Гельгою входять на подвір’я разом зі своїми батьками
Один мужчина: (до другого, поблизу Пер Ґінта)
Сторонські люди.
Другий: Ті, що там?
Перший: Із заходу.
Пер Ґінт: (заступає дорогу тим, що прийшли, показує на Сольвейгу й питається її батька)
Чи можна брати дочку твою гуляти?
Мужчина: (лагідним голосом)
Охоче, тільки мушу привітати,
Як звичай каже, господарів хати.
(Ідуть у хату)
Кухар: (подає Пер Ґінтові чарку)
Коли прийшов, то випий на здоров’я.
Пер Ґінт: (не перестаючи дивитися за новими гістьми)
Спасибіг, пити не прийшов. Спасибіг.
Кухар: (відходить. Пер Ґінт дивиться на хату й усміхається)
Така невинна, чиста, наче ангел!
А як вона спустила погляд вниз,
За плахту мами держучись, в руках
У неї бачу молитовник. Нуко,
Погляну зблизька!
(Хоче йти в хату)
Парубок: (виходить із кількома іншими з хати)
Гей, Пер! Додому йдеш і не гулявши?
Пер Ґінт: Не йду додому.
Парубок: Так чого ж тікаєш?
(Бере його за плечі, щоб повернути кругом)
Пер Ґінт: Іди до чорта!
Парубок: О, Коваля боїшся?
Пер Ґінт: Його боятись?
Парубок: