ТОП просматриваемых книг сайта:
Подорожні щоденники. Вісім зошитів. Франц Кафка
Читать онлайн.Название Подорожні щоденники. Вісім зошитів
Год выпуска 1937
isbn
Автор произведения Франц Кафка
Жанр Зарубежная классика
Серия Зарубіжні авторські зібрання
Издательство OMIKO
Ставлення до все жвавішого руху в міру наближення до центру міста стає чимдалі схвальнішим, та коли на Соборному майдані вже не бачиш нічого, крім трамвая, що повільно об’їздить пам’ятник Вітторіо Еммануелю, відвертаєшся й шукаєш готель.
Радість із приводу того, що обидві кімнати з’єднані між собою подвійними дверима. Кожен може відчинити свої двері. На думку Макса, це зручно й для подружньої пари. – Спочатку думку занотувати, а вже потім зачитувати, а не занотовувати, зачитуючи, позаяк лише так вдається взяти всередині розгін, тоді як іще не занотоване до кінця вже вислизає. – Розмова за столиком у кав’ярні на Соборному майдані про летаргічний сон і укол у серце. Малер також просив зробити йому укол у серце. Незважаючи на мій кволий опір, наше перебування в Мілані через цю розмову дуже скорочується. – Собор набридає своїми численними шпилями. – Як розвивалося рішення поїхати до Парижа: недовго побути в Луґано задля «Ексцельсіор», далі поїздка до Мілана, позаяк уже придбано – не зовсім із власної волі – квитки туди через Порто Церезіо, з Мілана до Парижа через страх перед холерою і бажання віддячити собі за цей страх. Крім того, врахування фінансових і часових переваг такої поїздки.
I. Ріміні – Ґенуя – Нерві (Прага).
II. Верхньоіталійські озера, Мілан – Ґенуя (Прага). (Вагання між Локарно й Луґано.)
III. Маджоре пропустити, Луґано, Мілан, поїздка містами до Болоньї.
IV. Луґано – Париж.
V. Луґано – Мілан (кілька днів) – Маджоре.
VI. У Мілані: просто до Парижа (можл. Фонтенбло).
VII. Зійшли у Стрезі. Завдяки цьому подорож уперше дістає непогану ретроспективу й перспективу, вона виросла, і її можна обхопити в талії. Я ще зроду не бачив людей такими маленькими, як у ґалереї. Макс запевняє, ґалерея здається такою високою тільки через те, що будівлі бачиш і знадвору, я це заперечую, вдаючись до якогось уже забутого доказу, – я взагалі завжди ставатиму на захист цієї ґалереї. У ній майже нема зайвих оздоб, вона не затримує погляду і через те, а також через свою висоту здається короткою, однак витримує й це. Вона утворює хрест, крізь який вільно дихає повітря. З соборного даху люди здаються більшими, ніж у ґалереї. Завдяки ґалереї я можу цілком утішитися тим, що