ТОП просматриваемых книг сайта:
Айвенго. Вальтер Скотт
Читать онлайн.Название Айвенго
Год выпуска 1819
isbn 978-966-03-9107-9
Автор произведения Вальтер Скотт
Жанр Приключения: прочее
Серия Бібліотека світової літератури
Издательство OMIKO
Та язика припни!
Ніщо не може бути більш небезпечним для репутації професора образотворчих мистецтв і музики (звичайно, якщо він здатний цього уникнути), аніж надане йому довічне звання митця-маньєриста[3] або думка, що він може бути митцем лише в одній і дуже вузькій галузі. Публіка взагалі схильна вважати, що митець, який здобув її похвалу за одну оригінальну композицію, саме завдяки своєму таланту не здатний звернутися до інших тем. Публіка несхвально ставиться до тих, хто її розважає, коли вони намагаються урізноманітнити у свої засоби творчості; це видно з нищівних суджень, що лунають на адресу акторів або художників, коли вони наважуються спробувати себе в новій галузі, аби розсунути обрії своєї мистецької царини.
У такому погляді є частка правди, як і в усіх загальноприйнятих поглядах. У театрі нерідко буває, що актор, наділений відповідною зовнішністю для виконання комедійних ролей, саме через це позбавлений надії на успіх у трагедії. Так само і в живописі або в літературі художник чи поет нерідко володіє лише обмеженим набором зображувальних засобів і способів передачі настрою, що, відповідно, обмежує і вибір предметів, які змальовуються. Проте набагато частіше ті обдарування, що привели людину до успіху в одній галузі, дарують їй успіх і в інших. Це значно більшою мірою стосується театру, ніж літератури, оскільки тут автор не обмежений у своїх пошуках ні рисами свого обличчя, ні статурою, ні таким способом тримати пензель, що відповідає лише певному набору сюжетів.
Можливо, ці роздуми неправильні; проте, у всякому разі, автор відчував, що коли б він обмежився шотландськими темами, то повинен був би не лише набриднути читачам, але й зменшити ті можливості, якими він володіє для розважання публіки. В країні, де панує освіта, де люди щомісяця мають змогу насолоджуватися плодами творчості багатьох талантів, – нова тема, яку автору пощастило здибати, подібна до джерела в пустелі:
Благословляючи долю, щастя в ньому вбачають.[4]
Проте коли люди, коні, верблюди та рогата худоба скаламутять це джерело, його вода не смакуватиме тим, хто щойно пив її з насолодою; а той, хто відкрив це джерело, повинен знайти нові і таким чином підтвердити свій талант, якщо він хоче зажити шани у своїх співгромадян.
Якщо письменник, творчість якого обмежується певним набором тем, прагне зберегти свою репутацію, по-новому описуючи сюжети, які вже принесли йому славу, – його, безперечно, спіткає невдача. Якщо вся руда ще не вичерпана, то сам рудокоп, без сумніву, вже підупав на силі. Якщо він намагається наслідувати ті прозаїчні твори, що колись привели його до успіху, то йому доведеться «дивуватися з того, що успіху вони більше не мають»[5]. Якщо ж він спробує по-новому зобразити старі теми, то невдовзі зрозуміє, що вже не може писати просто, природно і красиво, і буде змушений вдатися до карикатур, щоб досягти бажаної новизни. Отже, прагнучи уникнути повторів, він втрачає природність.